Кахлярська спадщина Олекси Бахматюка у фондовій збірці НМНАПУ
Фондова збірка виробів талановитого гуцульського кахляра Олекси Бахматюка, що зберігається у фондах Національного музею народної архітектури та побуту України, є безцінним внеском у загальну національну культурно-мистецьку спадщину нашої Батьківщини. Кахлярське надбання знаного народного майстра є і надалі буде взірцем наслідування для послідовників його майстерності.
Ключові слова: Гуцульські кахлі, Олекса Бахматюк, фонди НМНАПУ, колекція.
Ази гончарної науки Олекса Бахматюк (1820-1882 рр.) отримував ще у свого батька, який теж був гончарем. Батько ж і віддав свого сина для навчання ремеслу до знаного у ті часи кахляра Івана Баранюка. Початковий період гончарства Олекси Бахматюка позначений впливом на його вироби творчості вчителя – Івана Баранюка, але з самого початку творчого процесу Бахматюк вносить свої штрихи у цей вид мистецтва та трактує особисте бачення розписів гуцульських кахель. Ці штрихи властиві тільки його творчості, тому ці роботи неможливо сплутати з чиїмись іншими – вони яскраві, розпис чіткий, пластичний, впевнений – відчувається, що це рука талановитого народного майстра.
Самостійно Олекса Бахматюк почав гончарювати після смерті свого батька, (1851 р.). він став автором понад сотні коминів та пічних ансамблів, величезної кількості побутової кераміки (миски, дзбанки, свічники, пасківники тощо). Гончарні вироби Олекси Бахматюка зберігаються у різних музеях України: Львів, Косів, Коломия, Київ. Також немало кахляних виробів Олекси Бахматюка розійшлося по приватних колекціях вітчизняних та закордонних поціновувачів його мистецтва. Відомо, що роботи Бахматюка зберігаються у музеях Західної Європи та у музеях бувшого Радянського Союзу [1, с.6 ].
Найбільша колекція його робіт зберігається у Державному музеї етнографії та промислу НАН України міста Львова, який був започаткований у 1879 році. Малюнки із колекції робіт Олекси Бахматюка були опубліковані директором цього музею Л. Вербицьким у альбомі «Взори промислу домашнього селян на Русі» (1882 р.).
Період формування колекції гуцульських кахель у НМНАПУ розпочато із 1970-х років. У цю колекцію ввійшли роботи відомих майстрів кахлярства таких як: Петро Гаврищів, Іван Баранюк, Петро Кошак, Олекса Бахматюк. Збірка кахель Олекси Бахматюка у цій колекції займає особливе місце, араховує 130 одиниць збереження.
Комплектування збірки припадає на 70-85 рр. ХХ століття. На ті часи по селах Косівщини збереглося не так і багато робіт цього талановитого гуцульського майстра, та все ж музею пощастило знайти і придбати для фондової колекції чималу збірку його виробів. Дослідницька, пошукова та збирацька робота проводилася науковим відділом НМНАПУ «Карпати». Свої накопичені знання, досвід, та неабияку наполегливість у пошуках унікальних експонатів для колекції гуцульських кахель приклали такі науковці, як: Михайленко Т., Верговський С., Шмельов В., Кобальчинська Р., Смолінський С., Ценцевус В..
Завдяки проведеним цими науковцями експедиціям із Косівщини до Національного музею народної архітектури та побуту України було привезено немало унікальних експонатів. Сім науково-пошукових експедицій, проведених за той період, поповнили запасники музею роботами славетних гуцульських кахлярів. Музей поправу може пишатися цією вагомою колекцією, роботи кожного з цих кахлярів у збірці НМНАПУ заслуговують на окреме дослідження. Якщо розглянути доробок Олекси Бахматюка у фондовій збірці НМНАПУ, то процес формування колекції можна розподілити на такі періоди по роках: 1971, 1972, 1977, 1979, 1985 рр. Слід відзначити, що пошукові експедиції 70-х років дали музею особливо плідні результати. У вересні 1971 року експедиція у складі Михайленко Т. та Мелехової В. знайшла та перевезла до музею серед інших експонатів 32 гуцульські кахлі. У селі Вербовець Косівського району продали їх Гіпич Василь Іванович та Товарницький Василь Михайлович. У польових описах та в інвентарних картках, на жаль, не вказано авторство розписів кахель, привезених із цієї експедиції. Але, керуючись при розгляді багатьох робіт цієї колекції прикладами кахель Олекси Бахматюка із інших провідних музеїв України та зрівнюючи їх із опублікованими раніше дослідженнями у галузі гуцульського кахлярства, можна стверджувати, що саме роботи відомого кахляра Олекси Бахматюка надійшли до музейної збірки у 1971 році. Проаналізувавши колекцію кахель із цієї експедиції, орієнтовно можна припустити, що руці Олекси Бахматюка належать розписи на кахлях під інвентарним номерами НМНАПУ:
А-3/1 – кутова кахля; А-3/2 – «скрижала» (верхня карнизна кахля); А-3/6 – у інвентарі має назву «Олень»; А-3/9 – кахля, на якій зображено поштаря у бричці, що їде через місточок; А-3/11 – кахля «Лев»; А-3/12 – ця кахля є фрагментом композиції «Пан їде у колясці, в яку запряжено двоє коней ; А-3/13 – кахля являє собою продовження розпису на попередній «Пан їде у колясці». Кахлі під інв. №№ А-3/16; А-3/17; А-3/18; А-3/19; А-3/20 – теж належать до розписів Олекси Бахматюка. Подібні кахлі ми можемо побачити у альбомі «Олекса Бахматюк» 1976 року видання, де публікується фото печей, зроблених гончарем у 1886, 1875 рр. [2, іл.8,16,17,18,19].
Розпис на зазначених вище кахлях має квітково-рослинний орнамент. Решта виробів із цієї колекції, що належить до розписів Бахматюка, має зображення розетки з шестипелюстковою квіткою всередині, виконаної «фляндруванням». До колекції кахель, привезених до музею у 1971 році, входять дванадцять карнизних кахель, із ідентичним оздобленням кожна – це гнучке подвійне стебло, у місцях згину зелено-коричневі потрійні штрихи (у інвентарній карточці НМНАПУ названі стилізованими «деревцями», «листочками»). Ці кахлі у фондовій збірці музею зберігаються під інв. №№ А-3/21; А-3/32. Цілеспрямована робота наукових пошуковців музею по комплектуванню збірки гуцульських кахель НМНАПУ була продовжена у серпні 1972 року. До фондів музею закуплена збірка різних предметів старовини Гуцульщини власником якої був відомий колекціонер Соломченко Григорій Олексійович. У цю збірку ввійшла колекція гуцульських кахель, серед яких були й такі, що належали руці знаного народного майстра Олекси Бахматюка. У інвентарі та у польовому описі не вказано авторство розписів на цих кахлях. Невідомо з яких причин воно було не вказано автором колекції, який, безсумнівно, міг це зробити, керуючись своїм авторитетним досвідом. У запасниках музею ці кахлі залишились безіменними. Але, незважаючи на це, потрібно серед інших робіт із цієї колекції виділити цілу групу кахель, які говорять про авторство Олекси Бахматюка.
Як відомо, продовжуючи традиції своїх вчителів та попередників у кахлярському мистецтві, Олекса Бахматюк використовував різні сюжети розпису: сцени панського виїзду, зображення поштаря у візку, постаті дзвонаря на фоні архітектурної споруди, різні побутові та військові сцени. Усе це на фоні розкішного рослинного орнаменту: квіти, листя, пуп’янки тощо. Як приклад можна навести розпис кахлі під інв. № КС-605, на якій зображено сцену, де двоє музик у гуцульському вбранні грають – один на скрипці, інший на козі. Що розпис цієї кахлі належить руці Олекси Бахматюка говорить і те, що цей майстер на своїх виробах намічав таку деталь чоловічого одягу як штани двома лініями: одна рівна, друга хвиляста. Постоли обов’язково з задертими носаками (іл.2). Подібний сюжет – «Музики» має і кахля під інв. № КС-615 – двоє чоловіків, один із яких грає на скрипці, другий – п’є із чарки.
Сюжет – «Двоє музик грають» один на дуді, другий – на віолончелі, – використаний для розпису кахлі під інв. № КС-652 (іл. 3). [3, с.11.].
Кахля під інв. № КС-606 передає сцену сварки, де двоє чоловіків, один у військовому, а другий у цивільному одязі, стоять один напроти одного.
КС-629 – теж відображає сварку двох чоловіків та жінки (іл.5). У розписах кахляних виробів Олексою Бахматюком досить часто використовувалися військові теми. Із колекції кахель, що були придбані у Соломченка, до таких можна віднести кахлю під інв. № КС-621 – на якій зображено троє військових у шапках оздоблених пучком пір’я, мають при собі гвинтівки з багнетами. (іл.6). Військовий сюжет продовжується і у розписі кахлі під інв. № КС-626 – тут намальовано вершника у військовому вбранні із шаблею на боці та списом у руках. Кінь у «яблуках», у русі, передні ноги коня підняті. Кахля під інв. № КС-645 теж має розпис із сюжетом на військову тему: вершник у військовому, у лівій руці пістоль, у правій – шабля. Кольори традиційні для розписів Олекси Бахматюка – зелений, жовтий, коричневий
Не обминав Бахматюк, як ми бачимо, у своїх розписах і розповсюджені на гуцульських кахлях сцени полювання. На пічній кахлі під інв. № КС-607 зображено чоловіка, який цілиться із рушниці, ця кахля кутова. Інша кахля під інв. № КС-632 теж має зображення на мисливську тематику. На ній зображений мисливець, що цілиться із рушниці у звіра. Дуже цікавий розпис має кахля під інв. № КС-639, де зображено мисливця, який з вилами біжить за вепром. Тло цієї кахлі густо замальовано пишними квітами, галузками, листям.
Олексою Бахматюком часто використовувалися розписи, де він зображав різних тварин та птахів серед рослинного орнаменту. До НМНАПУ із колекції Соломченка потрапила кахля під назвою «Олень». Фотовідбиток цієї кахлі було надруковано у альбомі «Олекса Бахматюк» 1976 року видання, а у музеї вона опинилася значно раніше – 1972 року. У інвентарній карточці теж не вказано авторство цієї кахлі, але покладаючись на публікацію, можна впевнено назвати її автора – це Олекса Бахматюк. На цій кахлі, яка у музеї існує під інв. № К- 648 зображено оленя, що стоїть біля дерева, голова його повернута назад. Інша кахля, теж опублікована у збірці під інвентарним номером та абревіатурою музею КС-632, але існує у музеї під інв. № КС - 620, ймовірно, номер у книзі надруковано помилково. Зображено на ній полювання на зайця – чоловік з рушницею цілиться. У інвентарній карточці датування приблизно ХІХ століття, хоча у публікації від 1976 року називається більш точна дата – 1860 рік. Зображення різних тварин та птахів передають кахлі під інв. №№ КС-611, КС-614, КС-623, КС-630, КС-638, КС-642. Так, наприклад, на кахлі під інв. № КС-611 зображено оленя, що тримає у зубах квітку. Кахля під інв. № КС-614 має такий розпис: два круторогих цапа стоять один напроти одного, між ними висока ялиця, під ногами стилізоване листя, по кутах галузки. У інвентарній картці музею, чомусь, сюжет розпису названо «Два олені», хоча візуально видно, що це зображення двох цапів. Рідкісний сюжет «Телятко ссе корову» відображено на кахлі КС-623. На кахлі КС-630 – «Два бики б’ються» – намальовано двох круторогих биків, що в роз’яренні кидаються один на одного. (іл.7). Розкішний великий півень у квітучому густому обрамленні намальований на кахлі К-638, а на кахлі КС- 642 зображено цапа на фоні архітектурної споруди. У 1972 році музеєм була закуплена кахля-«скрижала» верхня центральна кахля на комині. Вона має форму, наближену до трикутної, оздоблена тюльпаноподібними квітами з листям. У колекції музею така кахля значиться під інв. № КС - 6472 (іл.8). Подібні кахлі-«скрижалі» завершують комин печі, зображеної в альбомі «О. Бахматюк» [4, с.8] та у дослідженні Д. Гобермана «Росписи гуцульських гончаров» [ 5, с.49].
Серед названих вище кахель із цієї колекції потрібно виділити кахлю КС-608 – де зображено дзвонаря, що калатає у дзвони. Цей сюжет Олекса Бахматюк неодноразово вживав у своїх розписах (іл.9). Малюнок, зображений на кахлі КС-609, взагалі можна назвати рідкісним, принаймні, в публікаціях різних дослідників творчості Олекси Бахматюка він трапляється не досить часто. Намальовано на цій кахлі сцену покарання жінки-грішниці: двоє чортів розтинають навпіл підвішену за руки й ноги жінку, внизу – полум’я. Кахля під інв. № КС-610 оздоблена «мальтійським» хрестом, по кутах галузки у вигляді ріжків, орнамент обрамлення – «косиця». Такий розпис мають декілька кахель у загальній колекції робіт Бахматюка, що зберігаються у НМНАПУ.
На кахлі під інв. № КС-619 зображено чоловіка у панському одязі («венгерка») з довгим чубуком у зубах, у правій, піднятій вгору руці він тримає пістоль. Досить цікаво зображено обличчя чоловіка (анфас) – кучеряве волосся, вуса та борода, великі виразні очі. (іл.10). Не оминув Олекса Бахматюк у своїх розписах і зображення двоголового австрійського орла, часто кахлі на яких було це зображення ще й позначались роком виготовлення (датувалися), що є дуже цінним фактом при дослідженні творчості майстра. Музейна колекція у 1972 році поповнилась кахлями під інв. № КС-650, КС-651 та КС-622. Перша має датування 1877 р. (іл.11), друга – 1849р. На кахлі, яка була виготовлена у 1849 році (КС-622) відчувається ще вплив творчості Івана Баранюка, який був учителем Олекси Бахматюка. Розпис стриманий, тло заповнене по кутах листям, дата розміщена у «двох верхніх кутах «18 49». На кахлі, яка була виготовлена у 1877 році, вже на всю силу відчувається особистість Олекси Бахматюка як кахляра високого класу майстерності. Розпис кахлі пластичний, впевнений, яскравий, заповнений пишними елементами рослинного орнаменту у традиційній зелено-жовто-коричневій гамі. На кахлі під № КС-651 також зображений австрійський двоголовий орел, по кутах дата «18 45».
Колекція кахель Олекси Бахматюка у музейній збірці поповнилася ще й у жовтні 1977 року. Ці кахлі були знайдені науковцями відділу «Карпати» у селі Малий Рожен Косівського району Івано-франківської області. Продав їх музею мешканець цього села Фрезюк Юрій Васильович. Експедицію провели наукові працівники музею Якубівський М. та Ценцевус В.
На жаль, придбані у Юрія Фрезюка кахлі, знаходилися у дуже поганому стані збереження, привезли їх до музею із експедиції дуже забрудненими, закіптявленими, із значними втратами розпису, деякі були уже тріснуті або розбиті. Із цією колекцією потрібно буде дуже добре попрацювати реставраторам, щоби довести ці експонати до експозиційного стану. Недивлячись на все це, музей поповнив свої колекції роботами відомого майстра Олекси Бахматюка, це не викликає ніяких сумнівів у автора даної статті. Ці кахлі згодом можуть бути використані у дослідженнях творчості великого митця-кахляра при створенні виставок та інтер’єрів у експозиції музею. Але в експозиції повинні бути розміщені виготовлені копії кахель талановитого гуцульського майстра, а оригінали, як золотий недоторканий фонд, зайняти своє почесне місце у фондосховищах музею. Цінним у цій колекції є й те, що у інвентарних картках вказано дату 1868 рік. Науковці музею встановили її, напевне, зі слів власника, а може й керуючись тим, що одна із кахель цієї колекції була датована. Це кахля КС-3709 із зображенням Святого Миколая. Він стоїть між двох церковних куполів з хрестами, краї кахлі оздоблені рослинним орнаментом, а одяг, книга та церковні куполи оздоблені «ритуванням» − сітківкою (іл.12).
Колекція Олекси Бахматюка, що поступила до запасників НМНАПУ у 1977 році складається із 46 одиниць збереження. Сюжети розпису цієї колекції традиційні для Бахматюка. Однією спільною рисою для робіт цієї колекції є те, що автор вживає дуже густий, пишний рослинний орнамент при розписах тла кахлі, композиція сюжету теж займає всю площину. Інколи навіть важко розгледіти з першого погляду, що переважає – сам сюжет, чи його оформлення пишним рослинним розписом. Як приклад для вищесказаного можна привести кахлю КС-3702. На ній зображено двох стилізованих звірів, що стоять на задніх лапах біля куща з квіткою на вершині. У двох верхніх кутах кахлі дві пташки. Рослинний орнамент перекриває сюжет розпису і немовби виходить на перший план. Аналогічний розпис на кахлі КС-3708, де зображено двох звірів, обернених один до одного на фоні пишного рослинного орнаменту. Тло кахлі густо розписане, композиція розпису займає увесь простір. На кахлі під інв. № КС-3715 зображено двох стилізованих звірів, що стоять на задніх лапах, тримаються за стовбур великої квітки-соняшника, встановленої в орнаментовану вазу. Часто вживаний сюжет поштаря у візку передає кахля у колекції Олекси Бахматюка – інв. № КС-3716. Поштар їде на «бідерці» (поштовому візку) та сурмить у поштарський ріжок. Тло кахлі вкрите буянням стилізованих рослин. Мисливську сцену бачимо на кахлі КС-3721, де «Мисливець цілиться у лань». Дія відбувається серед хащів стилізованого лісу, у центрі композиції – велика багатопелюсткова квітка. Бахматюк також часто любив малювати на своїх кахлях великих красивих півнів серед квітучого орнаменту. Цей сюжет є і в колекціях його робіт, привезених до музею раніше. А у колекції 1977 р. такі кахлі значаться під інв. № КС-3725 та КС-3726 (іл.13). Звертає на себе увагу рідкісний розпис кахлі із сюжетом, що має назву «Вовки у овечій шкурі» − КС-3728. Два вовки у овечій шкурі обіперлися на орнаментовану вазу, у якій стоїть велика квітка-соняшник. У верхніх кутах кахлі дві пташки схожі на голубів. Така кахля у фондовій збірці є лише в одному екземплярі. До рідкісних відноситься і сюжет кахлі «Танок серафимів, що грають на сопілках» (КС-3730). Вся площина кахлі дуже густо заповнена рослинним орнаментом, саме тло її навіть не проглядається, сюжет основного малюнку потопає у буянні квіток-соняшників, галузок та листя.
Кахлі КС-3722, КС-3733, КС-3743, КС-3744 розписані тільки рослинним орнаментом. Природа рослинного світу, передана майстром на цих кахлях, вражає летом фантазії, розмаїттям різних варіацій квітково-рослинного оздоблення. Серед сюжетних кахель у цій колекції потрібно виділити ще одну під назвою «Ангели з вагами» (КС-3723), цей сюжет теж відноситься до рідкісних у колекції музею. На жаль, розпис цієї кахлі зберігся дуже погано, зображення нечітке, великі сколи поливи та нашарування глини не дають змоги розгледіти усю сцену розпису повністю. Ця кахля потребує значного реставраційного втручання, щоб потім зайняти почесне місце у колекції Олекси Бахматюка, що зберігається у НМНАПУ. У збірці 1977 року можна побачити розповсюджені та часто вживані у розписах Бахматюка зображення військових сцен – КС-3742, К 3739 – на білому тлі на ввесь зріст солдат у австрійському вбранні із рушницею в руках, він у зелених штанях та у жовтій куртці. Перед солдатом струнке деревце, кахля прикрашена листям, галузками, краї оздоблені характерною для розписів цього майстра «косицею». Кахля КС-3472 передає зображення вершника у військовому вбранні, який стріляє із пістоля. Під ногами коня вершника біжить невеличка собачка, тло кахлі у рослинному орнаменті. Ще один цікавий розпис, який можна побачити у цій колекції це сцена, де зображено музиканта-скрипаля та двох танцівників – чоловіка і жінку. У чоловіка в зубах люлька, руки покладені на плечі жінки. Всі троє у гуцульському вбранні. Чоловіки у кабатах (верхній плечовий одяг), у довгих штанях, у постолах. На голові у жінки перемітка (різновид жіночого головного убору), вона вдягнена у довгу запаску із фартухом, у короткий кабат. Вдало передано автором розпису динамічний рух танцю відкинутою назад головою жінки (КС-3731) (іл.14).
Австрійського орла зображено на кахлі КС-3738, але ця кахля не має датування як ті, що привезені у колекцію у 1971-72 роках. Розпис цієї кахлі дуже схожий на кахлі в попередніх колекціях, такий сюжет у різних варіаціях трапляється дуже часто в оздобленні кахель Олекси Бахматюка. Кахлі із цієї колекції 1977 року: КС-3703, КС-3707, КС-3727, КС-3729, КС-3737, КС-3747 відносяться до церковної тематики. Зображення двох дзвонарів, що калатають у дзвони відображає кахля КС-3747, а на кахлі КС-3729 намальовано церкву із чотирма хрестами. На жаль, зображення дуже нечітке, половина розпису втрачена, кахля має значні тріщини по усій площині. Решта вищеназваних кахель мають у розписі зображення гуцульських хрестів (трьох, шести, восьмираменних). Тло цих кахель має рослинно-квітковий орнамент, оздоблення «сітківкою». Усі кахлі мають дуже поганий стан збереження, зображення нечітке, великі пошкодження верхнього шару полива. У перспективі колекція кахель Олекси Бахматюка, привезена у 1977 році тільки після реставраційного втручання може бути гідно представлена на виставках та у інтер’єрах експозиції «Карпати», для чого потрібно буде ще й виготовити копії цих кахель.
Розглядаючи колекцію кахель Олекси Бахматюка у музейній збірці НМНАПУ, не можна не відзначити ще дві кахлі, які надійшли до Музею у липні 1979 року. У польовому описі вказано тільки область та район, село, в якому їх знайшли, невідоме. Авторство кахель теж не вказано ні у польовому описі, ні в інвентарних карточках. Але, безперечно, ці дві роботи належать руці Олекси Бахматюка. Це прослідковується за стилем виконання та технікою розпису, а також за особливостями декорування кахель. На одній із кахель (КС- 4336) зображено воїна на коні із рушницею та скрипкою у руках, у зубах він тримає люльку. Біля коня маленьке лоша, тло кахлі у рослинному орнаменті.
На другій (КС-4338) – церква з шістьма вікнами і трьома дверима, у центрі площини одних із дверей зображено солярний знак. Куполи та стіни церкви оздоблені «сітківкою» (іл.15). Остання на даний час експедиція, із якої до музею привезено кахлі Олекси Бахматюка, відбулася у червні 1985 року. Науковець Кобальчинська Р. знайшла та привезла до музею 36 кахель із комину, який створив народний гуцульський майстер Олекса Бахматюк. Подарував їх музею мешканець села Соколівка Косівського району Івано-Франківської області Шкоденюк А.В. У історичній довідці, яку надали наукові працівники відділу «Карпати» до польового опису, говориться про те, що цей комин належав дідові Шкоденюка А.В. і неодноразово розбирався і встановлювався у хатах спадкоємців, це й стало причиною втрати середнього ряду кахлів та одного ряду кахель-«скрижалей». Решта – «корона», три ряди «скрижалей» та два ряди кахель, – зберігають свій первісний вигляд [6. Польовий опис НМНАПУ. №792,1985]. У історичній довідці, яку склав науковець відділу «Карпати» Євтушенко В., який брав участь у згаданій експедиції, надається ще й детальний опис цього комину та креслення, описано склад розчину, яким скріплялись кахлі коли зводився комин.
Одна із кахель-«скрижалей», що згадана у цій статті раніше, КС-6742, має трикутну форму і є центральним елементом фасаду. Орнаментовано її чергуванням прямих та хвилястих ліній, між ними – «крапанки». Кольори розпису: коричневий, жовтий, зелений. Аналогічні описаній вище у колекції музею 1985 року зазначаються кахлі під інв. № КС-6741(1-18). Решта кахель – це розповсюджені розписи, що часто зустрічаються на коминах, які створював Бахматюк.); КС-6742(33) передають різні зображення гуцульських хрестів. У колекцію кахель, яку подарував музею Шкоденюк А., входить незначна кількість сюжетних кахель. Кахля КС-6742(10) передає сцену панського виїзду: візок запряжений одним конем переїжджає місток, під містком намальовано рибку, у візку сидять двоє: пан і кучер, що сурмить у трубу (іл.16). Подібний попередньому сюжет розміщено вже на двох кахлях КС-6742(17); КС- 6742(18). На першій зображено пана з люлькою у роті, що сидить у візку, на передку кучер з батогом у руці. На другій продовжено сцену панського виїзду, тут зображено коней в упряжці, динаміка руху коней передана піднятими передніми ногами. Над кіньми намальовано птаха та позначено рік «18….». Часто вживане Олексою Бахматюком зображення церков передають кахлі КС-6742(9) та КС-6742(29). Не можна оминути увагою і зображення на кахлі КС-6742(34) із сюжетом «Приборкувач з ведмедем». Ведмідь на цепу сидить на задніх лапах перед приборкувачем, що грає на скрипці, біля них стоїть столик на ніжках, на столику дві карафки. Тло та краї кахлі прикрашені великими квітами, листям, галузками (іл.17).
Характеризуючи колекцію робіт Олекси Бахматюка у фондовій збірці НМНАПУ, можна зробити висновок, що доробок цього знаного майстра-кахляра є вагомим внеском у загальну спадщину тільки нашого музею. Деякі твори Олекси Бахматюка у музейній збірці НМНАПУ уже були опубліковані у дослідженнях різних науковців, що займалися вивченням творчості славетного майстра. Та все ж, багато шедеврів народного умільця ще чекають своєї черги у запасниках нашого музею, щоб бути донесеними до широкого загалу тих, хто цікавиться ними і любить народне мистецтво. Серед творів Олекси Бахматюка, що зберігаються у НМНАПУ є унікальні і Музей може по праву не тільки пишатись цим набуттям, але й сприяти більш широкій його популяризації у вигляді наукових розробок, наукових каталогів, створення виставок.
Роботи цього майстра-кахляра були і будуть взірцем для прийдешніх митців, його талант, переданий учням, зростив не одного талановитого послідовника цієї галузі народного мистецтва. Ця колекція з роками ставатиме тільки все ціннішою і її потрібно зберегти для нащадків, що будуть використовувати досвід великого майстра у своїй творчості.
Список використаних джерел та літератури
1.Олекса Бахматюк. Альбом. Мистецтво. Київ, 1976.с.6.
2. Олекса Бахматюк. Альбом. Мистецтво. Київ, 1976. ілюстр.8,16,17,18,19.
3. Олекса Бахматюк. Альбом. Мистецтво. Київ, 1976. с.11.
4. Олекса Бахматюк. Альбом. Мистецтво. Київ, 1976. с.8.
5. Гоберман Д. Росписи гуцульських гончаров. М., с.49.
6. Польовий опис НМНАПУ. 1985. №792.
Nazarenko L.
(Kiev)
KAKLYAR HERITAGE OF OLEXI BAKHMATYUKA OF FUNDS COLLECTION NATIONAL MUSEUM OF FOLK ARCHITECTURE AND RURAL LIFE OF UKRAINE.
Fund collection of products of talented Hutsul tinplate Olexa Bakhmatyuk, which is stored in the funds of the National Museum of Folk Architecture and Rural Life of Ukraine, is a valuable contribution to the overall national cultural and artistic heritage of our Motherland. The Kakhlyar legacy of a famous folk artist has been and will continue to be a model for copyism for followers of his skill in the past and present.
Keywords: Hutsul tiles, Olexa Bakhmatyuk, NMFARLU funds, collection.
Ключові слова: Гуцульські кахлі, Олекса Бахматюк, фонди НМНАПУ, колекція.
Ази гончарної науки Олекса Бахматюк (1820-1882 рр.) отримував ще у свого батька, який теж був гончарем. Батько ж і віддав свого сина для навчання ремеслу до знаного у ті часи кахляра Івана Баранюка. Початковий період гончарства Олекси Бахматюка позначений впливом на його вироби творчості вчителя – Івана Баранюка, але з самого початку творчого процесу Бахматюк вносить свої штрихи у цей вид мистецтва та трактує особисте бачення розписів гуцульських кахель. Ці штрихи властиві тільки його творчості, тому ці роботи неможливо сплутати з чиїмись іншими – вони яскраві, розпис чіткий, пластичний, впевнений – відчувається, що це рука талановитого народного майстра.
Самостійно Олекса Бахматюк почав гончарювати після смерті свого батька, (1851 р.). він став автором понад сотні коминів та пічних ансамблів, величезної кількості побутової кераміки (миски, дзбанки, свічники, пасківники тощо). Гончарні вироби Олекси Бахматюка зберігаються у різних музеях України: Львів, Косів, Коломия, Київ. Також немало кахляних виробів Олекси Бахматюка розійшлося по приватних колекціях вітчизняних та закордонних поціновувачів його мистецтва. Відомо, що роботи Бахматюка зберігаються у музеях Західної Європи та у музеях бувшого Радянського Союзу [1, с.6 ].
Найбільша колекція його робіт зберігається у Державному музеї етнографії та промислу НАН України міста Львова, який був започаткований у 1879 році. Малюнки із колекції робіт Олекси Бахматюка були опубліковані директором цього музею Л. Вербицьким у альбомі «Взори промислу домашнього селян на Русі» (1882 р.).
Період формування колекції гуцульських кахель у НМНАПУ розпочато із 1970-х років. У цю колекцію ввійшли роботи відомих майстрів кахлярства таких як: Петро Гаврищів, Іван Баранюк, Петро Кошак, Олекса Бахматюк. Збірка кахель Олекси Бахматюка у цій колекції займає особливе місце, араховує 130 одиниць збереження.
Комплектування збірки припадає на 70-85 рр. ХХ століття. На ті часи по селах Косівщини збереглося не так і багато робіт цього талановитого гуцульського майстра, та все ж музею пощастило знайти і придбати для фондової колекції чималу збірку його виробів. Дослідницька, пошукова та збирацька робота проводилася науковим відділом НМНАПУ «Карпати». Свої накопичені знання, досвід, та неабияку наполегливість у пошуках унікальних експонатів для колекції гуцульських кахель приклали такі науковці, як: Михайленко Т., Верговський С., Шмельов В., Кобальчинська Р., Смолінський С., Ценцевус В..
Завдяки проведеним цими науковцями експедиціям із Косівщини до Національного музею народної архітектури та побуту України було привезено немало унікальних експонатів. Сім науково-пошукових експедицій, проведених за той період, поповнили запасники музею роботами славетних гуцульських кахлярів. Музей поправу може пишатися цією вагомою колекцією, роботи кожного з цих кахлярів у збірці НМНАПУ заслуговують на окреме дослідження. Якщо розглянути доробок Олекси Бахматюка у фондовій збірці НМНАПУ, то процес формування колекції можна розподілити на такі періоди по роках: 1971, 1972, 1977, 1979, 1985 рр. Слід відзначити, що пошукові експедиції 70-х років дали музею особливо плідні результати. У вересні 1971 року експедиція у складі Михайленко Т. та Мелехової В. знайшла та перевезла до музею серед інших експонатів 32 гуцульські кахлі. У селі Вербовець Косівського району продали їх Гіпич Василь Іванович та Товарницький Василь Михайлович. У польових описах та в інвентарних картках, на жаль, не вказано авторство розписів кахель, привезених із цієї експедиції. Але, керуючись при розгляді багатьох робіт цієї колекції прикладами кахель Олекси Бахматюка із інших провідних музеїв України та зрівнюючи їх із опублікованими раніше дослідженнями у галузі гуцульського кахлярства, можна стверджувати, що саме роботи відомого кахляра Олекси Бахматюка надійшли до музейної збірки у 1971 році. Проаналізувавши колекцію кахель із цієї експедиції, орієнтовно можна припустити, що руці Олекси Бахматюка належать розписи на кахлях під інвентарним номерами НМНАПУ:
А-3/1 – кутова кахля; А-3/2 – «скрижала» (верхня карнизна кахля); А-3/6 – у інвентарі має назву «Олень»; А-3/9 – кахля, на якій зображено поштаря у бричці, що їде через місточок; А-3/11 – кахля «Лев»; А-3/12 – ця кахля є фрагментом композиції «Пан їде у колясці, в яку запряжено двоє коней ; А-3/13 – кахля являє собою продовження розпису на попередній «Пан їде у колясці». Кахлі під інв. №№ А-3/16; А-3/17; А-3/18; А-3/19; А-3/20 – теж належать до розписів Олекси Бахматюка. Подібні кахлі ми можемо побачити у альбомі «Олекса Бахматюк» 1976 року видання, де публікується фото печей, зроблених гончарем у 1886, 1875 рр. [2, іл.8,16,17,18,19].
Розпис на зазначених вище кахлях має квітково-рослинний орнамент. Решта виробів із цієї колекції, що належить до розписів Бахматюка, має зображення розетки з шестипелюстковою квіткою всередині, виконаної «фляндруванням». До колекції кахель, привезених до музею у 1971 році, входять дванадцять карнизних кахель, із ідентичним оздобленням кожна – це гнучке подвійне стебло, у місцях згину зелено-коричневі потрійні штрихи (у інвентарній карточці НМНАПУ названі стилізованими «деревцями», «листочками»). Ці кахлі у фондовій збірці музею зберігаються під інв. №№ А-3/21; А-3/32. Цілеспрямована робота наукових пошуковців музею по комплектуванню збірки гуцульських кахель НМНАПУ була продовжена у серпні 1972 року. До фондів музею закуплена збірка різних предметів старовини Гуцульщини власником якої був відомий колекціонер Соломченко Григорій Олексійович. У цю збірку ввійшла колекція гуцульських кахель, серед яких були й такі, що належали руці знаного народного майстра Олекси Бахматюка. У інвентарі та у польовому описі не вказано авторство розписів на цих кахлях. Невідомо з яких причин воно було не вказано автором колекції, який, безсумнівно, міг це зробити, керуючись своїм авторитетним досвідом. У запасниках музею ці кахлі залишились безіменними. Але, незважаючи на це, потрібно серед інших робіт із цієї колекції виділити цілу групу кахель, які говорять про авторство Олекси Бахматюка.
Як відомо, продовжуючи традиції своїх вчителів та попередників у кахлярському мистецтві, Олекса Бахматюк використовував різні сюжети розпису: сцени панського виїзду, зображення поштаря у візку, постаті дзвонаря на фоні архітектурної споруди, різні побутові та військові сцени. Усе це на фоні розкішного рослинного орнаменту: квіти, листя, пуп’янки тощо. Як приклад можна навести розпис кахлі під інв. № КС-605, на якій зображено сцену, де двоє музик у гуцульському вбранні грають – один на скрипці, інший на козі. Що розпис цієї кахлі належить руці Олекси Бахматюка говорить і те, що цей майстер на своїх виробах намічав таку деталь чоловічого одягу як штани двома лініями: одна рівна, друга хвиляста. Постоли обов’язково з задертими носаками (іл.2). Подібний сюжет – «Музики» має і кахля під інв. № КС-615 – двоє чоловіків, один із яких грає на скрипці, другий – п’є із чарки.
Сюжет – «Двоє музик грають» один на дуді, другий – на віолончелі, – використаний для розпису кахлі під інв. № КС-652 (іл. 3). [3, с.11.].
Кахля під інв. № КС-606 передає сцену сварки, де двоє чоловіків, один у військовому, а другий у цивільному одязі, стоять один напроти одного.
КС-629 – теж відображає сварку двох чоловіків та жінки (іл.5). У розписах кахляних виробів Олексою Бахматюком досить часто використовувалися військові теми. Із колекції кахель, що були придбані у Соломченка, до таких можна віднести кахлю під інв. № КС-621 – на якій зображено троє військових у шапках оздоблених пучком пір’я, мають при собі гвинтівки з багнетами. (іл.6). Військовий сюжет продовжується і у розписі кахлі під інв. № КС-626 – тут намальовано вершника у військовому вбранні із шаблею на боці та списом у руках. Кінь у «яблуках», у русі, передні ноги коня підняті. Кахля під інв. № КС-645 теж має розпис із сюжетом на військову тему: вершник у військовому, у лівій руці пістоль, у правій – шабля. Кольори традиційні для розписів Олекси Бахматюка – зелений, жовтий, коричневий
Не обминав Бахматюк, як ми бачимо, у своїх розписах і розповсюджені на гуцульських кахлях сцени полювання. На пічній кахлі під інв. № КС-607 зображено чоловіка, який цілиться із рушниці, ця кахля кутова. Інша кахля під інв. № КС-632 теж має зображення на мисливську тематику. На ній зображений мисливець, що цілиться із рушниці у звіра. Дуже цікавий розпис має кахля під інв. № КС-639, де зображено мисливця, який з вилами біжить за вепром. Тло цієї кахлі густо замальовано пишними квітами, галузками, листям.
Олексою Бахматюком часто використовувалися розписи, де він зображав різних тварин та птахів серед рослинного орнаменту. До НМНАПУ із колекції Соломченка потрапила кахля під назвою «Олень». Фотовідбиток цієї кахлі було надруковано у альбомі «Олекса Бахматюк» 1976 року видання, а у музеї вона опинилася значно раніше – 1972 року. У інвентарній карточці теж не вказано авторство цієї кахлі, але покладаючись на публікацію, можна впевнено назвати її автора – це Олекса Бахматюк. На цій кахлі, яка у музеї існує під інв. № К- 648 зображено оленя, що стоїть біля дерева, голова його повернута назад. Інша кахля, теж опублікована у збірці під інвентарним номером та абревіатурою музею КС-632, але існує у музеї під інв. № КС - 620, ймовірно, номер у книзі надруковано помилково. Зображено на ній полювання на зайця – чоловік з рушницею цілиться. У інвентарній карточці датування приблизно ХІХ століття, хоча у публікації від 1976 року називається більш точна дата – 1860 рік. Зображення різних тварин та птахів передають кахлі під інв. №№ КС-611, КС-614, КС-623, КС-630, КС-638, КС-642. Так, наприклад, на кахлі під інв. № КС-611 зображено оленя, що тримає у зубах квітку. Кахля під інв. № КС-614 має такий розпис: два круторогих цапа стоять один напроти одного, між ними висока ялиця, під ногами стилізоване листя, по кутах галузки. У інвентарній картці музею, чомусь, сюжет розпису названо «Два олені», хоча візуально видно, що це зображення двох цапів. Рідкісний сюжет «Телятко ссе корову» відображено на кахлі КС-623. На кахлі КС-630 – «Два бики б’ються» – намальовано двох круторогих биків, що в роз’яренні кидаються один на одного. (іл.7). Розкішний великий півень у квітучому густому обрамленні намальований на кахлі К-638, а на кахлі КС- 642 зображено цапа на фоні архітектурної споруди. У 1972 році музеєм була закуплена кахля-«скрижала» верхня центральна кахля на комині. Вона має форму, наближену до трикутної, оздоблена тюльпаноподібними квітами з листям. У колекції музею така кахля значиться під інв. № КС - 6472 (іл.8). Подібні кахлі-«скрижалі» завершують комин печі, зображеної в альбомі «О. Бахматюк» [4, с.8] та у дослідженні Д. Гобермана «Росписи гуцульських гончаров» [ 5, с.49].
Серед названих вище кахель із цієї колекції потрібно виділити кахлю КС-608 – де зображено дзвонаря, що калатає у дзвони. Цей сюжет Олекса Бахматюк неодноразово вживав у своїх розписах (іл.9). Малюнок, зображений на кахлі КС-609, взагалі можна назвати рідкісним, принаймні, в публікаціях різних дослідників творчості Олекси Бахматюка він трапляється не досить часто. Намальовано на цій кахлі сцену покарання жінки-грішниці: двоє чортів розтинають навпіл підвішену за руки й ноги жінку, внизу – полум’я. Кахля під інв. № КС-610 оздоблена «мальтійським» хрестом, по кутах галузки у вигляді ріжків, орнамент обрамлення – «косиця». Такий розпис мають декілька кахель у загальній колекції робіт Бахматюка, що зберігаються у НМНАПУ.
На кахлі під інв. № КС-619 зображено чоловіка у панському одязі («венгерка») з довгим чубуком у зубах, у правій, піднятій вгору руці він тримає пістоль. Досить цікаво зображено обличчя чоловіка (анфас) – кучеряве волосся, вуса та борода, великі виразні очі. (іл.10). Не оминув Олекса Бахматюк у своїх розписах і зображення двоголового австрійського орла, часто кахлі на яких було це зображення ще й позначались роком виготовлення (датувалися), що є дуже цінним фактом при дослідженні творчості майстра. Музейна колекція у 1972 році поповнилась кахлями під інв. № КС-650, КС-651 та КС-622. Перша має датування 1877 р. (іл.11), друга – 1849р. На кахлі, яка була виготовлена у 1849 році (КС-622) відчувається ще вплив творчості Івана Баранюка, який був учителем Олекси Бахматюка. Розпис стриманий, тло заповнене по кутах листям, дата розміщена у «двох верхніх кутах «18 49». На кахлі, яка була виготовлена у 1877 році, вже на всю силу відчувається особистість Олекси Бахматюка як кахляра високого класу майстерності. Розпис кахлі пластичний, впевнений, яскравий, заповнений пишними елементами рослинного орнаменту у традиційній зелено-жовто-коричневій гамі. На кахлі під № КС-651 також зображений австрійський двоголовий орел, по кутах дата «18 45».
Колекція кахель Олекси Бахматюка у музейній збірці поповнилася ще й у жовтні 1977 року. Ці кахлі були знайдені науковцями відділу «Карпати» у селі Малий Рожен Косівського району Івано-франківської області. Продав їх музею мешканець цього села Фрезюк Юрій Васильович. Експедицію провели наукові працівники музею Якубівський М. та Ценцевус В.
На жаль, придбані у Юрія Фрезюка кахлі, знаходилися у дуже поганому стані збереження, привезли їх до музею із експедиції дуже забрудненими, закіптявленими, із значними втратами розпису, деякі були уже тріснуті або розбиті. Із цією колекцією потрібно буде дуже добре попрацювати реставраторам, щоби довести ці експонати до експозиційного стану. Недивлячись на все це, музей поповнив свої колекції роботами відомого майстра Олекси Бахматюка, це не викликає ніяких сумнівів у автора даної статті. Ці кахлі згодом можуть бути використані у дослідженнях творчості великого митця-кахляра при створенні виставок та інтер’єрів у експозиції музею. Але в експозиції повинні бути розміщені виготовлені копії кахель талановитого гуцульського майстра, а оригінали, як золотий недоторканий фонд, зайняти своє почесне місце у фондосховищах музею. Цінним у цій колекції є й те, що у інвентарних картках вказано дату 1868 рік. Науковці музею встановили її, напевне, зі слів власника, а може й керуючись тим, що одна із кахель цієї колекції була датована. Це кахля КС-3709 із зображенням Святого Миколая. Він стоїть між двох церковних куполів з хрестами, краї кахлі оздоблені рослинним орнаментом, а одяг, книга та церковні куполи оздоблені «ритуванням» − сітківкою (іл.12).
Колекція Олекси Бахматюка, що поступила до запасників НМНАПУ у 1977 році складається із 46 одиниць збереження. Сюжети розпису цієї колекції традиційні для Бахматюка. Однією спільною рисою для робіт цієї колекції є те, що автор вживає дуже густий, пишний рослинний орнамент при розписах тла кахлі, композиція сюжету теж займає всю площину. Інколи навіть важко розгледіти з першого погляду, що переважає – сам сюжет, чи його оформлення пишним рослинним розписом. Як приклад для вищесказаного можна привести кахлю КС-3702. На ній зображено двох стилізованих звірів, що стоять на задніх лапах біля куща з квіткою на вершині. У двох верхніх кутах кахлі дві пташки. Рослинний орнамент перекриває сюжет розпису і немовби виходить на перший план. Аналогічний розпис на кахлі КС-3708, де зображено двох звірів, обернених один до одного на фоні пишного рослинного орнаменту. Тло кахлі густо розписане, композиція розпису займає увесь простір. На кахлі під інв. № КС-3715 зображено двох стилізованих звірів, що стоять на задніх лапах, тримаються за стовбур великої квітки-соняшника, встановленої в орнаментовану вазу. Часто вживаний сюжет поштаря у візку передає кахля у колекції Олекси Бахматюка – інв. № КС-3716. Поштар їде на «бідерці» (поштовому візку) та сурмить у поштарський ріжок. Тло кахлі вкрите буянням стилізованих рослин. Мисливську сцену бачимо на кахлі КС-3721, де «Мисливець цілиться у лань». Дія відбувається серед хащів стилізованого лісу, у центрі композиції – велика багатопелюсткова квітка. Бахматюк також часто любив малювати на своїх кахлях великих красивих півнів серед квітучого орнаменту. Цей сюжет є і в колекціях його робіт, привезених до музею раніше. А у колекції 1977 р. такі кахлі значаться під інв. № КС-3725 та КС-3726 (іл.13). Звертає на себе увагу рідкісний розпис кахлі із сюжетом, що має назву «Вовки у овечій шкурі» − КС-3728. Два вовки у овечій шкурі обіперлися на орнаментовану вазу, у якій стоїть велика квітка-соняшник. У верхніх кутах кахлі дві пташки схожі на голубів. Така кахля у фондовій збірці є лише в одному екземплярі. До рідкісних відноситься і сюжет кахлі «Танок серафимів, що грають на сопілках» (КС-3730). Вся площина кахлі дуже густо заповнена рослинним орнаментом, саме тло її навіть не проглядається, сюжет основного малюнку потопає у буянні квіток-соняшників, галузок та листя.
Кахлі КС-3722, КС-3733, КС-3743, КС-3744 розписані тільки рослинним орнаментом. Природа рослинного світу, передана майстром на цих кахлях, вражає летом фантазії, розмаїттям різних варіацій квітково-рослинного оздоблення. Серед сюжетних кахель у цій колекції потрібно виділити ще одну під назвою «Ангели з вагами» (КС-3723), цей сюжет теж відноситься до рідкісних у колекції музею. На жаль, розпис цієї кахлі зберігся дуже погано, зображення нечітке, великі сколи поливи та нашарування глини не дають змоги розгледіти усю сцену розпису повністю. Ця кахля потребує значного реставраційного втручання, щоб потім зайняти почесне місце у колекції Олекси Бахматюка, що зберігається у НМНАПУ. У збірці 1977 року можна побачити розповсюджені та часто вживані у розписах Бахматюка зображення військових сцен – КС-3742, К 3739 – на білому тлі на ввесь зріст солдат у австрійському вбранні із рушницею в руках, він у зелених штанях та у жовтій куртці. Перед солдатом струнке деревце, кахля прикрашена листям, галузками, краї оздоблені характерною для розписів цього майстра «косицею». Кахля КС-3472 передає зображення вершника у військовому вбранні, який стріляє із пістоля. Під ногами коня вершника біжить невеличка собачка, тло кахлі у рослинному орнаменті. Ще один цікавий розпис, який можна побачити у цій колекції це сцена, де зображено музиканта-скрипаля та двох танцівників – чоловіка і жінку. У чоловіка в зубах люлька, руки покладені на плечі жінки. Всі троє у гуцульському вбранні. Чоловіки у кабатах (верхній плечовий одяг), у довгих штанях, у постолах. На голові у жінки перемітка (різновид жіночого головного убору), вона вдягнена у довгу запаску із фартухом, у короткий кабат. Вдало передано автором розпису динамічний рух танцю відкинутою назад головою жінки (КС-3731) (іл.14).
Австрійського орла зображено на кахлі КС-3738, але ця кахля не має датування як ті, що привезені у колекцію у 1971-72 роках. Розпис цієї кахлі дуже схожий на кахлі в попередніх колекціях, такий сюжет у різних варіаціях трапляється дуже часто в оздобленні кахель Олекси Бахматюка. Кахлі із цієї колекції 1977 року: КС-3703, КС-3707, КС-3727, КС-3729, КС-3737, КС-3747 відносяться до церковної тематики. Зображення двох дзвонарів, що калатають у дзвони відображає кахля КС-3747, а на кахлі КС-3729 намальовано церкву із чотирма хрестами. На жаль, зображення дуже нечітке, половина розпису втрачена, кахля має значні тріщини по усій площині. Решта вищеназваних кахель мають у розписі зображення гуцульських хрестів (трьох, шести, восьмираменних). Тло цих кахель має рослинно-квітковий орнамент, оздоблення «сітківкою». Усі кахлі мають дуже поганий стан збереження, зображення нечітке, великі пошкодження верхнього шару полива. У перспективі колекція кахель Олекси Бахматюка, привезена у 1977 році тільки після реставраційного втручання може бути гідно представлена на виставках та у інтер’єрах експозиції «Карпати», для чого потрібно буде ще й виготовити копії цих кахель.
Розглядаючи колекцію кахель Олекси Бахматюка у музейній збірці НМНАПУ, не можна не відзначити ще дві кахлі, які надійшли до Музею у липні 1979 року. У польовому описі вказано тільки область та район, село, в якому їх знайшли, невідоме. Авторство кахель теж не вказано ні у польовому описі, ні в інвентарних карточках. Але, безперечно, ці дві роботи належать руці Олекси Бахматюка. Це прослідковується за стилем виконання та технікою розпису, а також за особливостями декорування кахель. На одній із кахель (КС- 4336) зображено воїна на коні із рушницею та скрипкою у руках, у зубах він тримає люльку. Біля коня маленьке лоша, тло кахлі у рослинному орнаменті.
На другій (КС-4338) – церква з шістьма вікнами і трьома дверима, у центрі площини одних із дверей зображено солярний знак. Куполи та стіни церкви оздоблені «сітківкою» (іл.15). Остання на даний час експедиція, із якої до музею привезено кахлі Олекси Бахматюка, відбулася у червні 1985 року. Науковець Кобальчинська Р. знайшла та привезла до музею 36 кахель із комину, який створив народний гуцульський майстер Олекса Бахматюк. Подарував їх музею мешканець села Соколівка Косівського району Івано-Франківської області Шкоденюк А.В. У історичній довідці, яку надали наукові працівники відділу «Карпати» до польового опису, говориться про те, що цей комин належав дідові Шкоденюка А.В. і неодноразово розбирався і встановлювався у хатах спадкоємців, це й стало причиною втрати середнього ряду кахлів та одного ряду кахель-«скрижалей». Решта – «корона», три ряди «скрижалей» та два ряди кахель, – зберігають свій первісний вигляд [6. Польовий опис НМНАПУ. №792,1985]. У історичній довідці, яку склав науковець відділу «Карпати» Євтушенко В., який брав участь у згаданій експедиції, надається ще й детальний опис цього комину та креслення, описано склад розчину, яким скріплялись кахлі коли зводився комин.
Одна із кахель-«скрижалей», що згадана у цій статті раніше, КС-6742, має трикутну форму і є центральним елементом фасаду. Орнаментовано її чергуванням прямих та хвилястих ліній, між ними – «крапанки». Кольори розпису: коричневий, жовтий, зелений. Аналогічні описаній вище у колекції музею 1985 року зазначаються кахлі під інв. № КС-6741(1-18). Решта кахель – це розповсюджені розписи, що часто зустрічаються на коминах, які створював Бахматюк.); КС-6742(33) передають різні зображення гуцульських хрестів. У колекцію кахель, яку подарував музею Шкоденюк А., входить незначна кількість сюжетних кахель. Кахля КС-6742(10) передає сцену панського виїзду: візок запряжений одним конем переїжджає місток, під містком намальовано рибку, у візку сидять двоє: пан і кучер, що сурмить у трубу (іл.16). Подібний попередньому сюжет розміщено вже на двох кахлях КС-6742(17); КС- 6742(18). На першій зображено пана з люлькою у роті, що сидить у візку, на передку кучер з батогом у руці. На другій продовжено сцену панського виїзду, тут зображено коней в упряжці, динаміка руху коней передана піднятими передніми ногами. Над кіньми намальовано птаха та позначено рік «18….». Часто вживане Олексою Бахматюком зображення церков передають кахлі КС-6742(9) та КС-6742(29). Не можна оминути увагою і зображення на кахлі КС-6742(34) із сюжетом «Приборкувач з ведмедем». Ведмідь на цепу сидить на задніх лапах перед приборкувачем, що грає на скрипці, біля них стоїть столик на ніжках, на столику дві карафки. Тло та краї кахлі прикрашені великими квітами, листям, галузками (іл.17).
Характеризуючи колекцію робіт Олекси Бахматюка у фондовій збірці НМНАПУ, можна зробити висновок, що доробок цього знаного майстра-кахляра є вагомим внеском у загальну спадщину тільки нашого музею. Деякі твори Олекси Бахматюка у музейній збірці НМНАПУ уже були опубліковані у дослідженнях різних науковців, що займалися вивченням творчості славетного майстра. Та все ж, багато шедеврів народного умільця ще чекають своєї черги у запасниках нашого музею, щоб бути донесеними до широкого загалу тих, хто цікавиться ними і любить народне мистецтво. Серед творів Олекси Бахматюка, що зберігаються у НМНАПУ є унікальні і Музей може по праву не тільки пишатись цим набуттям, але й сприяти більш широкій його популяризації у вигляді наукових розробок, наукових каталогів, створення виставок.
Роботи цього майстра-кахляра були і будуть взірцем для прийдешніх митців, його талант, переданий учням, зростив не одного талановитого послідовника цієї галузі народного мистецтва. Ця колекція з роками ставатиме тільки все ціннішою і її потрібно зберегти для нащадків, що будуть використовувати досвід великого майстра у своїй творчості.
Список використаних джерел та літератури
1.Олекса Бахматюк. Альбом. Мистецтво. Київ, 1976.с.6.
2. Олекса Бахматюк. Альбом. Мистецтво. Київ, 1976. ілюстр.8,16,17,18,19.
3. Олекса Бахматюк. Альбом. Мистецтво. Київ, 1976. с.11.
4. Олекса Бахматюк. Альбом. Мистецтво. Київ, 1976. с.8.
5. Гоберман Д. Росписи гуцульських гончаров. М., с.49.
6. Польовий опис НМНАПУ. 1985. №792.
Nazarenko L.
(Kiev)
KAKLYAR HERITAGE OF OLEXI BAKHMATYUKA OF FUNDS COLLECTION NATIONAL MUSEUM OF FOLK ARCHITECTURE AND RURAL LIFE OF UKRAINE.
Fund collection of products of talented Hutsul tinplate Olexa Bakhmatyuk, which is stored in the funds of the National Museum of Folk Architecture and Rural Life of Ukraine, is a valuable contribution to the overall national cultural and artistic heritage of our Motherland. The Kakhlyar legacy of a famous folk artist has been and will continue to be a model for copyism for followers of his skill in the past and present.
Keywords: Hutsul tiles, Olexa Bakhmatyuk, NMFARLU funds, collection.
Коментарів: 0