"Loading..."

Топоніми – жива історична пам’ять народу (за експедиційними матеріалами з великоберезнянського району Закарпатської області)

Топоніми і давня геральдика – це своєрідна енциклопедія народознавства, людська пам’ять народу, де зафіксована історія заселення кожного села. Це дає можливість ввести до наукового обігу важливу науково-­історичну інформацію.

Ключові слова: село, назви урочищ, річок, гір, полонин, потоків, криниць, вулиць, поширені прізвища в селі, клички людей.
Топонимы и древняя геральдика – это своеобразная энциклопедия народоведения, человеческая память народа, где зафиксирована история заселения каждого села. Это дает возможность ввести в научный оборот важную научно-историческую информацию.
Ключевые слова: деревня, названия урочищ, рек, гор, долин, потоков, колодцев, улиц, распространенные фамилии в селе, клички людей.

Toponyms and ancient heraldry are considered to be a peculiar encyclopaedia of ethnology, human memory of the people, where the history of every village settling is fixed. It gives an opportunity to introduce the considerable scientific and historical information into the scientific circulation. Keywords: village, names of the corners, natural boundaries, rivers, mountains, mountain valleys, streams, studenychky (wells), streets, the surnames, which are widespread in the village, nicknames of people.

У статті подано опрацьований матеріал, який протягом 2000– 2008 років було зібрано під час експедицій від сльських старожилів і краєзнавців *. Він ознайомлює з назвами лісів, кутків (гуштаків), потоків, озер, студеничок (криниць), гір, скель, пагорбів, полонин, перевалів, зворів, урочищ – це своєрідна енциклопедія народознавства, де зафіксована історія заселення кожного села, що збереглася в людській пам’яті. Це дає можливість ввести в науковий обіг значну науково-історичну інформацію.

Топонімія кожного села – Стричава, Княгиня, Загорб, Завосино, Забрідь, Стужиця, Домашино, Ужок, Волосянка, Тихий, Гусний, Люта, Сухий, Смерекове, Буківцеве, Чорноголова, Мирча, Сіль, Великий Березний – це понад триста й більше найменувань різних місць і природних об’єктів. Це – пам’ятки мови й історія сіл із присутніми неповторними особливостями.

Доповнює і розкриває історію сіл і давня геральдика. Герби сільських громад найчастіше знаходимо на давніх сільських печатках. Наприклад, відтиски давніх сільських печаток так само, як і топоніми, пов’язані з історією, основними заняттями населення  – землеробством, котарством, домашніми промислами (полюванням), ремеслами, а також з природними умовами та ландшафтом. Це підтверджують печатки с. Люта (1799) і сіл Забрідь, Завосино, Стужиця, Тихий, Ужок, Мирча, Сіль, Волосянка, Загорб (кінця ХІХ – початку ХХ ст.). Маловрожайна лемківська земля й сильні морози давали можливість вирощувати лише овес, ячмінь, яре жито «ярець», адже у високогірних селах жито і пшениця часто вимерзали, що й було відображено у відтисках печаток із с. Волосянка та Мирча.

Варто наголосити на регіонально-етнічній особливості вирубно-вогневого землеробства, характерного для Великоберезнянщини, яке масово було поширено тут до 50­х років ХХ ст. і побутує до сьогодні. Підготовка землі під посів починалася з повалення деревини, вирубування кущів, які росли на цій ділянці. Кожен господар вибравши ділянку, визначав для себе час рубки – час «пасічити». Зрубана ділянка звалася «зруб», «пасіка», «чертіж» (топоніми зафіксовано в назвах кутків, гуштаків, пагорбів) с. Чорноголова, Стричава, Гусний, Волосянка та інших селах.

Поселившись у високогірній частині Закарпаття, лемки викорчовували та випалювали лісові простори, щоб мати землю для засівання її зерном. Наступного року землю обробляли мотиками, викорчовували трухляві пні, які залишилися після спалювання, чеканами вибирали каміння. Чекан був двосторонній з  одного боку гострим кінцем підважували камінь, а  другим кінцем – вигрібали із землі) – це правдиво відтворює зображення печатки с. Ужок. 

Давні традиційні архаїчні форми підготовки землі під посів, обробітку землі, прадавня сільськогосподарська техніка і робочі знаряддя зафіксували своє відповідне звучання в назвах кутків (гуштаків), вулиць, полонин, лісових полян, зворів, які знаходяться в селах і навколо них. Наприклад: Посіч, Поруб, Лазовиця, Лаз (вільна від лісу галявина), Хаща, Діброва, Мочар, Дубник, Гниляк, Горб, Чертіж (розчищена від лісу, спалена, придатна до сівби площа землі), Згар, Погар, Зруб, Пасіка.

Жали достигле колосся переважно серпом до 30–50­х  років ХХ ст., що й вирізьблено на печатці с. Волосянка. Косою спочатку косили ячмінь і невисокий овес. Косили лише чоловіки на покоси, на землю (на валок), залишали їх на 2­3  дні просохнути, а потім перевеслом зв’язували у снопи. Такі коси й зафіксовано на печатках сс. Люта, Ужок.

Приступаючи до жнив, ставали перед нивою навколішки. Помолившись, брали жмути стеблин, скручували собі перевесло й опоясувалися ним. При цьому промовляли: «Дав лем, Боже, жнив дочекати, дай нам сили й здоров’я урожай зібрати». Хрестилися і промовляли: «Господи Боже, помагай усім людям і нам», а потім починали жати.

Поряд із землеробством, одним із давніх традиційних занять жителів досліджених сіл було тваринництво. Його розвитку сприяли природні пасовища, які використовувалися місцевим населенням з давніх часів. Розвиток тваринницької галузі зумовлювався також відповідними життєвими потребами. Лемки навчилися максимально використовувати тваринницьку продукцію. Розводили селяни волів, овець, свиней, менше  – кіз. Майже в кожному дворі в селянина середнього достатку було по 5–8 корів, воли, коні, вівці. У бідних була одна корова, теля, свиня, декілька курей. Кіньми й волами виконували всі сільськогосподарські роботи, возили ліс, дошки, руду, камінь.

Здавна в досліджених селах усю худобу випасали в навколишніх лісах. Це підтверджують видані в різні століття урбарії у яких зафіксовано укази державних органів про обмеження, дозвіл чи заборону лісового випасання, що й зафіксовано на печатках із сс. Стужиця, Завосино, Тихий. Достатні площі різних випасів та способи їх використання давали сприятливі умови для розвитку скотарського господарства. Традиційне скотарство задовольняло власні потреби в молочних продуктах, м’ясі, вовні, шкірі, тягловій силі, гної.

У досліджених селах мисливство мало давні традиції, адже села оточені лісами, у  яких постійно водилися звірі: олені, кабани, косулі, куниці, зайці, білки, борсуки, сарни, рисі, вовки, ведмеді, лишки (лисиці), що й залишилося підтвердженням на печатках із сс. Загорб, Сіль, Кострино (зображено ведмедя).

Треба віддати належне спостережливості наших предків і влучності у виборі назв для навколишньої місцевості. Наприклад, гора Діл названа так тому, що вона розділяє два села  – Смерекове та Вільшанку Перечинського району. Саме за розташуванням хмар чи туману над нею смериківчани роблять безпомилковий прогноз погоди. Навколо сіл є багато урочищ, назви яких пов’язані з певними особливостями їх розташування, природними прикметами.

Серед мікротопонімів досліджених сіл є чимало місцевих назв природних об’єктів – грун, горб, вершок, скала, млаки, поле тощо. Немало з них пов’язані з іменами власників чи названі у зв’язку з якимись подіями: Базільові млаки, Брусові долини, Бучакові жолібки, Васильців жоліб, Логойдува яма, Луканчикові долини, Когутів, Костьовой, Кузьмишиной, Дяків горбок, Халаханів жолобок, Федичівськой – це приклад із села Верховина Бистра.

Про велике значення топоніміки для вивчення історії наголошував Г. Стрипський у книзі «Гдє документы старшей исторіи Подкарпатськой Руси», видрукованій у 1924 році. У першому розділі цієї праці він пише: «Якщо хочете писати історію Карпатської Руси, треба спершу позбирати найстаріші документы нашої минувшини  – місцеві топоніми. Без них будете мати не історію, а пустословіє».

Гори і ріки отримували, зазвичай, свої назви скоріше, ніж село, тому часто назва річки чи гори давала ім’я селу, яке тут виникало, вважав Г. Стрипський. Він часто згадує на сторінках книги і Великоберезнянські топоніми. Зокрема, наймення Городище в Лютій і Великому Березному. Ця назва трапляється в документах, починаючи із ХІІІ ст., і за визначенням Стрипського означала добре обгороджене місце із засіками та іншими укріпленнями для захисту від чужинців й диких звірів.

Згадується у книзі й топонім Дворище, на який натрапляємо в досліджуваних селах. Учений вважає, що тутешні гори й полонини були залюднені задовго до того, як про це згадують грамоти, коли ще не було культури землеробства, а «були тільки пастуші громади і добре розвинуте скотарство». Цe «єдині документи», що можуть розповісти про ті часи – місцеві топоніми, які автор книги називає «межевыє названия».

Це лише початок роботи зі збирання топонімів у названих селах. Деякі села треба дослідити досконаліше. У статті зафіксовано місцеві вирази, назви, вимова.

Село Домашино

Кутки: Нижній Конець, Центр, Штаційон, Пудшахово, Берег, Третій кілометр, Нижній Горб, Вишній Горб, Помпур, Млин.

Ліси, урочища: Обуч, Яблунів, Янув, Ковачова, Раковець, Медведьова, Вовкова Долина, Новосільський Ліс, Пуд рогом, Кичурка, Товстій, Балажови, Ровіні, Щовби, Зарви, Дверник, Луки, Ізів, Котилниці, Ліщини, Середній, Межи води, Кошарки, Ференцу, Сорокатка, Ярочки, Заричувське, Гатар, Пуд лиса, Камяниця, Березинки, Ниви, Гора, Копанини, Гринчакув, Дорошув, Копі кув, Кружки, Кичера, Кирть, Лютянка.

Потоки: Лисий Потук, Двірницький Потук.

Студнички (криниці): Раковецький Студник, Кадуб, Фораш, під Шаховим, на Товстому, на Вовковой Долинці, на Кичері, Сухий Заєць, на Щовбах, Гусцьовий Студник 1 .

Село Загорб 

Кутки: Чертіж, Токарський, Стара Церков, Ростічний, Жолобище, Пісковатища.

Гори: Черемха (1303 м висотою), Равка, Віщанський Верх 2 . 

Село Смерекове 

Гори: Діл, Полонина, Руна, Лютянська Полонина, Куйлиця. 

Кутки (гуштаки): Заводяни, Закутини, Петрики, Юрцаги, Галаговці, Середина (центр села), Вишній Конець, Нижній Конець, Чертежі, Вершок, Ом нога, Блахи, Юрчини, Ревтуличі.

Потоки: Ближня Розтока, Дальня Розтока, Поточина, Звур (це основні водопої для худоби).

Урочища: Грунь, Пісковатець, Довга, Нива, Букова.

Поширені прізвища: Кирлик, Блага, Ходанич, Беца, Попадич, Герич, Галамба 3 .

Село Буківцеве

Село складається з Нижнього і Верхнього Буківцьова, між якими 2 км.

Гори: Куйлиця, Перунка, Кам’янець, Матейка, Гриць-Олекси Чертеж, Діл (вона розділяє два села – Смерекове та Вільшанку). На Куйлиці з 1996 року існує Національний природний парк.

Полонини: Руна, Лютянська.

Урочища: Солені Млаки, Нижній Ведмежий, Гребний, Велика Долина, Вербини, Довга, Церквище, Нива.

Давні прізвища: Павлусько, Лупічувсько 4.

Село Стужиця 

Назви кутків: Нижній Кінець, Вишній Кінець, Синичі (жила сім’я на прізвище Сенич), Лакатоші (жила сім’я на прізвище Лакатош), Первомайські (живуть на вулиці Першотравневій), Загорські (живуть за горою), Микули (першим тут поселився чоловік на ім’я Микола), Бухлаки (жила сім’я на прізвище Бухлак), Бегені (жила сім’я Бегені), Запотучани (жили Васильняки за потоком), Халахани (жила сім’я на прізвище Халахан), Кертиці і Шупгаяки (жили у Верхньому Кінці).

Назви вулиць: Мочерянська, Лужанська  (живуть на лузі), Ільківська (походить від ім’я Ілько), Вишнянська (розташована у Верхньому Кінці), Нижнянська (розташована в Нижньому Кінці), Заводянська (розташована за річкою, за водою), Селянська (розташована в центрі села), Центральна (головна, тягнеться вздовж потоку).

Землі: Головчичка, Батькова Яма (давно жив чоловік на прізвище Батько, він першим мав землю на цій поляні), Вишня Бряна, Пандрійка, Луги, Області (назва пов’язана із прізвищем першого чоловіка на цій ділянці), Кичарка, Чертежик (на цій ділянці землі люди черли (вирізали, підсікали і спалювали ліс)), Перелуг, Фігура (там високе поле, яке утворює фігуру), Розпуття (тут розходяться путі (дороги)), Ховпак (це високий ховп гори), Долини (це поле рівне, як долина), Завкруглий (поле, розташоване за Круглим Горбом), Псяйкові Землі, Вершок (поле, розміщене на вершині гори), Липники (тут липка земля), Погарь (давно там спалювали ліс, щоб розробити поле), Синикувка, Княство, Близня, Кичера, Розділля, Березиня, Горб, Бовда, Красний, Широке Поле, Полянська Яма (поляна була в ямі, а навкруги – ліс), Новини, Брянки, Тіснини, Клинкувате Поле (розташоване невеликим клинцем), Панська Лука (поле належало панам), Група, Вилники, Федорянина Яма, Земелки (люди мали маленькі наділи землі), Калининове, Романова Лука (поле мав Роман), Межипоточини, Груна (земля розташована на грунику (горбку)), Красний (тут червоний ґрунт).

Річка: Світла (у давнину мала назву Камениста, бо на дні має дуже багато каміння). Вона бере початок у Словаччині, омиваючи гору Крем’янець. Світла тому, що має воду прозору, чисту, тече по центру села і має багато світла від сонця. У селі в давні часи було виверження вулкану в урочищі Підзвонний, там і тепер багато каміння. Недалеко від цього місця знаходиться болото, площею 50 квадратних метрів.

Потоки: (впадають у річку Світлу): Жидівський (біля нього жили євреї), Папоротний (біля потоку росте папороть), Чорний (тече між горами, густим темним чорним лісом, вода в ньому від дощів чорна), Тихий (тече тихо по рівній місцевості), Каменистий (має на дні багато каміння), Соколов (походить від назви туристів, які ходили потоками, їх називали «соколи»), Бистрий (тече бистро (швидко) з­під гори Равка), Семеновий (там збирають березовий сік), Солотвинський (там мав бути солодкий сад), Гусарів (у роки Першої світової війни ним проходили «гусари»), Світлий («тече з-під сонця»).

У селі майже біля кожної хати є криниці, є  три мінеральні джерела. Перше джерело в урочищі Підзвонним, у ньому багато заліза, має лікувальні властивості (виліковує радикуліт, покращує апетит). Друге джерело – біля потока Папоротного, третє – під горою Равка, вода якого лікує захворювання костей (ще його називають «Священний студник», бо колись давно його освятив священник).

Гори: Кичера, Гришув, Майкова, Чорні Млаки, Верх, Крем’янець, Равка, Черемха, Костирявка.

Луки: у Верьху, Копіння, Псяйкув Чертіж, Качанчове, Сеничова Стара, Полонина, Семенувка, Гострий Вершок.

У селі було 12 водяних млинів. Вони належали таким сімям: Бухлаки, Ладомиряки, Платки, Васильняки, Вудмаски, Псяйки, Чикути, Лакатоші. У селі росте «Дідо-дуб», йому 700 років. Вище нього ростуть два менші (молодші) дуби.

Поширені прізвища: Васильняк, Вудмаска, Лешанич, Лакатош.

Прізвиська походять від того, звідки люди родом до одруження (Ставенка  – із Ставного, Загорб’янка  – із Загорба, Бистрянка – із Верховини Бистра, Вішанка – із Вишки), від служби в угорському війську (солдат називали «катуни» – Катанови), від слова «гонвіди» (люди, що служили в армії, – Гонвіди), від слова «надгулюваті» – нерозумні (Гульчики), від прізвища Голубка (Голубканичі), від поєднання слів «Леша» – залишити, «нич» – нічого (Лешанич – означає те, що одна жінка залишила своїх дітей і не мала нічого) 5.

Село Кострино

Частини села (обшарки): Кочаново, Сигут, Грун, Млин, Назаданьков, Млака.

Ліси: Черемшини, Болотина, Скалка, Жовтий Вершок, Коров’янський, Іванчівський. Іванчівський ліс має назву від назви потоку, навколо якого він росте

Потоки: Хижний, Іванчівський, Німецький, Розтоцький. У кожному дворі є криниці або проведено воду від лісових джерел. На околиці села є три мінеральні джерела – Солотвинка, Берестинкуваті, Під скалою.

Гори, які видно із села: Явірник, Голаня, Остра, Вежа.

Поширені прізвища: Грунянський, Сегеда, Ганько, Баран, Настич, Галаш, Рябак 6

Село Волосянка

Річка: Уж.

Гори: Бескид, Кичера, Магура, Гребінь, Рішканя, Берце, Кут, Погарі, Вежа, Калинів.

Перевал: Ужоцький.

Вулиці: Щербин, Кониць, Пострішане, Ровінь.

Поля: Діл, Кічерка, Глибокий, Шаково, Багинці, Магура, Кічерки, Млачки, Передоли, Луги, Папороть, Ополонок, Підополонок, Поляна, Шепівка, Васковят, Тивчат, Долинки, Черіння, Лаз, Яма, Закічерки.

Потоки: Цапівський, Щерб’янський, Пострішанський, Ревтів, Зубівський, Глибокий, Вапельний, Каміння, Чорний 7.

Село Забрідь

Річки: Уж, Уличанка (притока Ужа).

Гори: Явірник, Княгиниця, Настас, височина Горбок.

Землі: Березини, Батово, Бобовище, Банище, Гайдарово, Гурка, Гойзано, Дубова, Ділок, Дубровка, Довга Лука, Западище, Залаззя, Забродом, Заполяна, Зарубок, Заплішка, Вершки, Вівсянка, Романово, Стулище, Скалка, Сіготи, Сухий Потік, Садинець, Став, Соровчакова лука, Когутові, Кичера, Копанини, Кошари, Крупова Лука, Калинова Лука, Маньово, Межипотоки, Межискіпці, Надлаз, Пасіки, Передолець, Товстий, Туганово, Термачово, Тирсат полянка, Шелемонка, Яфиникувата.

Вулиці в селі дістали назви в 70­х роках ХХ ст.: Миру, Забрідська, Горького, Затварницького, Терешкової, Чехова, Лесі Українки, Суворова.

Поширені прізвища: Добей, Канюк, Кушнір, Цуга 8.

Село Люта

На гербі с. Люта зображено косу, сокиру і дворучну пилу. Тобто ті знаряддя праці, котрі допомагали і першим, і  наступним поселенцям та їх нащадкам вижити серед гір і полонин. Знайшов на сільській печатці і описав його 2009 року І. Циганин із с. Тихий у статті «Давній герб Лютої».

Річка: Лютянка.

Частини села: Границя (колись тут проходив кордон України з Угорщиною), Кривуля (різкий поворот дороги в бік села Кострино), Заглибоке  (протікає потік Заглибокий), Лошаки (проживає рід із прізвищем Лошаки), Поляна (довкола села чисті поля без лісу).

Полонини: Гостра, Лютянська Голиця, Рівна.

Поля: Фалелів (від угорського «фалью» – поле), Верпешці (верхівка горба Пессьїй), Іванчат Горб (господарем поля був Іван), Ігуменів Горб (тут проживав рід Ігуменів (Ігумени)).

Ліси: Круглий (територія лісу має форму круга), Мохнатий (походить від слова «мох»), Буковий (переважно росте бук), Камінна криниця (тут знаходиться криниця, видовбана в камені).

Скелі, ущелини: Сікова скала (неподалік проживала сім’я Сіків), Жованський Жоліб (тут переховувалися жовани), У селі протікає річка Лютянка, яка бере початок в Лютках.

Гора: Остра (має гостру вершину) 9.

Село Ставне

Частини села: Лубенський потік (налічує 5 дворів), Вишній Кінець, Нижній Кінець, Платок (частина села, що розташована за річкою), Наберег (6 дворів, розміщених на підвищені), Лісковець (частина села, яка простяглася від центральної дороги всередині лісу, а перед масивом лісу росте багато кущів ліщини, яку в народі називають «ліска»). 

Поля, землі: Копанини (гірський схил, на якому росло багато чагарників, люди їх вирубували, спалювали, копали вручну і від цього пішла назва поля); Кам’яний (на цьому полі зосереджено багато каміння), Межипотоки (урочище між двома потоками), Ставенський (місцевість, де були побудовані перші будинки села Ставне), Гірки (місцевість на великому підвищенні, яке простягається до підніжжя гірського хребта).

Схили гір покриті лісами: грабовими, буковими, хвойними. Від назви самих вершин, які покриті лісами походять назви урочищ, лісів: Ріг (низька вершина гір, розташована неподалік села), Бескидець (гірський масив, трохи вищий, ніж Ріг), Черемха (найвища гора цієї місцини  – полонина), Вішанський Верхь (дістав назву як вододільний хребет між двома селами Ставне і Вишка). Навколо села переважають не полонини, а гірські луки.

Річка: Уж (має два витоки: Уж і Ужок).

Потоки: Лісковець (назва походить від частини села), Глибокий (від назви місцевості; по обидва боки потоку піднімаються схили горбів), Лубенський (бере початок у селі Лубня).

Мінеральні джерела: в урочищі Драбова Млака є маловідоме джерело. Ще є джерела на початку і в кінці села, вони добре обладнані, за ними ведеться спостереження, позаяк воду з них використовують для пиття як мешканці села, так і приїжджі. Вулиці: Центральна (проходить автомагістраль), Лісковець, Стара Путь. Млини: Ленька Дмитра, Бедя Петра і Хити Івана (останній працював до 1950­х років).

Поширені прізвища: Рейпаш, Моняк 10  

Село Вишка

Частини села: Циганський Прогінь (першою в цій частині села поселилася циганська сім’я), Митрівський Прогінь (тут проживає 13  сімей, прізвище яких Митра), Куба (частина села, розміщена на невеликому горбі, який омивають гірські потоки з трьох боків), Костики (тут проживають сім’ї, що мають спільних родичів на прізвище Костик).

Урочища: Корназове (у  селі призначили людину, яка мала тримати кнура. За це вона безплатно косила урочище, що дістало назву Корназово), Жоліб (урочище, розміщене між двома гірськими хребтами), Рішки (пологі горби, які здалеку нагадують роги тварин), урочище Красія, урочище Борсучини.

Поля, землі: Щобаків горб, Черевиків горб (тут проживають люди з такими прізвищами), Млака (на цій місцині вологі ґрунти), Підлога (угіддя, розміщене біля підніжжя гірських хребтів, що засаджені хвойними деревами. Під ними є рівна безліса ділянка), Дякове (здавна це угіддя обробляли люди для церковного дяка), Розтічки (урочище, розташоване в місці, де гірський потік розділяється на три частини, що тече в кінці села) 11

Село Стричава

Частини села: Вишній Кінець, Нижній Кінець, Вершок, Гриби, Мохналі, Маркувці, Грун, Пітков’яти, Пігощі, Царі, Церкувники, Ціпарі.

Вулиці назв не мають.

Поля, землі: Вахнове, Волосиста, Вусяниця, Рабини, Гондова Яма, Гайдурське, Грибилька Пасіка, Горб, Горбок, Долинка, Дубучка, Дибря, Жолобина, Жолоб, Житнище, Жидувські Землі, Земелки, За Верхом, За Потоком, За Погарьом, Зацьове, Загороди, Ількове, Котилнички, Коцуве, Кривуля, Калило, Кошичат, Кичера, Кетникове, Кіральова Лука, Кути, Лаз, Лан, Лужанка, Лужки, Мустки, Макарові Землі, Обуч, Папороть, Під Інчаковим, Погар, Пилипове, Пахуське, Псянка, Причаски, Ровінь, Ровинці, Новини, Стовба, Сята Долинка, Сокирове, Стовпища, Саладичова Обуч, Суха, Тиркове, Тована Яма, Хованка, Царьова Яма, Царьова Лука, Чертижик, Ясинувці.

Ліси (хащі): Баня, Вішка, Верхній Вуз, Грибова Дебря, Грайкуня, Горбок, Глибока Балка, Вущики, Джбур, Дідявці, Жолобки, Закопища, Згарища, За Скаля, За Джборгом, Калинське, Куртов’ят, Кибзув Жолоб, Келемецув Жолоб, Кичера, Лощина, Зимарка, Мачув Вершок, Нижній Вуз, Під Пилипове, Під Стовпища, Січі, Січка, Скалки, Сеймонув Жолоб, Три Границі, Цибові Пасіки, Цмікове, Шловг, Широка Путь, Ясинувці, За Яворувцем, Яворовець.

Ріки, озера, болота, потоки: Мочило (болото), Котилницьке Багно, Чорні Млаки, Мочарі (болото), Болотяна Яма.

Потоки: Стричавка, Верхній Потік, Нижній Потік, Вахнувський Потік, Чорний Потік.

Криниці, джерела, мінеральні води: Оленькова Студня, Баранова Студня, Куряткова Криниця, Миколин Студник, Грайкуня, Грибув Студник, Морське Око, Павлув Студник, Солена Вода (мінеральне джерело).

Гори, вершини, полонини: г.  Стінська (Стінка), г.  Княгиниця, в. Рожок, Грабові Землі, в. Гутий Вершок, в. Плішка, в. Чоло, Марнув Вершок, Димгорбок.

Поширені прізвища: Мохналь, Ціпарь, Корінь, Гриб, Голубка, Караман, Пігош, Купінка, Микитанич.

Прізвиська: Ваганиха, Гнатиха, Цариха, Цайберка, Цибуханя, Циба, Боднар, Бубнаш, Гнатишин, Дичко, Коцур, Корінець, Куртовка, Кибза, Маря гумова, Мінджіль 12.

Село Верховина Бистра

Частини села: Нижній Кінець, Середина, Вишній Кінець.

Вулиці: Прогінь, Броди, Потік.

Кутки: Плоскінь, Дільниці, Зворець, Звірці, Пригорда, Широкий Горб.

Горби: Клива, Чоловічок, Сакви.

Землі: Богаїв, Верлови Передні, Верлови Задні, Пасіки, Жолобинка, Ямще, Враниці, Шийка, Млаковатець, Облащик, Старого Пасіка, Скальом, Кіснички, Стаї, Фатькова, Млака, Волошинова Млака, Солянчине, Кошарище, Горбки, Долинки, Линдів, Широкий Горб, За Гнилов, Явірник, Дів, Щиців, Під Лісом,

Поля: Скала, Полянка, Джярки Передні, Джярки Задні, Ровінця, Ровінь, Готрова Яма, Долини, Розпуття, Закичара, Ясинники, Кофільова Долинка, Федорнакова Долинка, Дуранчина Клива, Млачки, Завершки, Надгорбок, Жолобинка, Клива, Ребро, Чертежик, Молодишків Передній, Молодишків Задній, Поляна, Лисий Потік, Жолобок, Підплішка, Шия, Підстіг, Кути, Мельницька Сивка, Варгуловича Сивка, Кісниця, Василькова Пасіка, Межибердички, Черенина, Млаки, Хроаповой, Чериня.

Річка: Бистра.

Потоки: Мошків, Попів, Лиснів, Кам’янка, Гировиць, Бродок, Лубнянський. Лівими притоками Бистрянської річки є потоки з­під Бескіда, Застіг, Куликів Кут, Лисий, Кам’янка, Гирявиць, Звариць, з­під Чоловічка. Праві її притоки – з­під Пожарниць, Гнила, Вапняний.

У селі є 37 викопаних криниць і 45 колодязів.

Вершини: Вежа, Погарь, Розсипанець, Клива, Плішка, Чоловічок, Бескид.

Полонини: Полянки, Чоли, Горб, Стиніще, Солище, Сиговка, Шоляків Жоліб, Кошарка, Припний, Фидичів Жолобок, Палків Жолобок, Клебаня, Горб, Розточини, Кушкова Полянка, Халаханів Жолобок, Кошарище, Сідлоша, Розсипанець, Бездишьові Полянки, Бескиди.

Поширені прізвища: Чума, Шоляк, Варгулич, Халахан, Кофель, Федич.

Прізвиська: Чупенки, Пудели, Міхавки, Касуничі, Груняни, Петрочаї, Ласківчинині, Васильцові 13.

Селище Малий Березний

Частини села: Вишній Кінець, Нижній Кінець, Лісковець, Рівня, Вулиця, Колонія.

Вулиці: Грацька, Швабська, Рівня, Центральна, Шевченка (старі назви).

Поля, землі, урочища, орні угіддя: Хуторні, Малички, Довгі, Заводов, Дешево, Желярські, Пудпальцьово, Мочар, Ерташі, Пудсередни, Замчиня, Залавков, Кузьмово, Баси, Млаки, Кривулі, Тиньово, Копанини, Гостинець.

Урочища, сінокісні угіддя (луки): Крушена, Волошчин, Полянки, Заступ’я, Карповой, Когутиковой, Середнянські, Синятвершок, Березини, Гори, Облащик, Ділок, Мочарки, Туришиной, Закутина, Пуддолинка.

Ліси (розташовані по горах): Сивчув, Косматець, Колишув, Кобалюв, Сургова, Данкув вихрь, Кичарь, Ділок.

Річки: Уж, Ублянка.

Потоки: Келешувський Потук, Глибокий Потук, Вострогань, Середнянський Потук, Завосинський Потук, Іванкувський Потук, Будзанув Потук.

Млини: у  селі до 1947  року було два млини  – водяний і паровий.

Поширені прізвища: Козаки, Цибіки, Шіпоші, Торбичі, Цапуличі, Ігнатки, Ганичі, Цьоми, Карлики.

Прізвиська: Свічкарі, Мелники, Моціки 14.

Село Чорноголова

Присілки, кутки: Солоний, Бачево, Горб, Пила, Тулкув, Кошарки, Стебний, Буричка, Грун, Колонія, Полянська, Степанув, Бочова.

Урочища: Заклин, Черешня, Вільхова, Березники, Чорна Вода, Попелюв, Потилець.

Річка: Лютянка.

Вулиці: Центральна, Молодіжна, Солоний, Стебний, Набережна.

Поля, землі: Боронський, Потелець, Черешня, Широкий, Шкитовці, Долинки, Луки, Чонанський, Букорбок.

Ліси, хащі: Сільський Ліс, Букова, Дубіна, Ясенники, Припур, Когнява, Щербалув, Станицький.

Потоки: Бузниковатий Потік, Солонянський, Чопанський, Шингляник, Буківчанський.

Болота: Млаки.

Мінеральні води: Солона Вода, Квасна Вода.

Гори, вершини, полонини: Явірник, Рогатиць, Діл, Припур.

Поширені прізвища: Ревта, Ходанич, Ковач, Іванцик.

Прізвиська: Товкан, Пицик, Партяк, Булер 15.

Село Мирча

Назви села в різні часи: угорська  – Мирче, чеська  – Мірча, після 1947 року – Мирча.

Кутки: Нижній Кониць, Вишній Кониць, Гондуська Вулиця, Гаврилуська Вулиця, Центральна.

Ліси, урочища: Завода Даньова, Діл, Гожово, Синядвершок, Кутик, Камінець, Ігнатовой, Осінка, Високий Щоб, Куртий Щоб, Середнянське, Пудігрище, Тонюв Ліс, Долінка, Горбки, Гора, Іваницьова Пасіка, Бабинок, Кониковой, Сімковой, Відділок, Сигдельчик,

Поля, землі: Завода, Пудгорби, Межиріки, Мочар, Пудділ, Пужі, Волосяник, Дубищево, Кривий, Зачоколавське, Заштрека, Остроганя, Мерецький, Житіще, Нижній, Кам’яниця, Безоднище, Гожово, Кутик, Сургова, Панське Поле, Кінь, Котовой, Вудділок, Вакулова Лука, Вулишни, Березини, Рачкова Долина, Урочище, Коломура, Додатки, Реформа, Калинище, Місьовой, Янкув Кут, Сичув Сад, Горікунці, Вершкі, Лазок, Балажурська Загорода, Глуханичова Загорода, Мостицький.

Річка: Уж.

Потоки: Верецький, Кривий, Мостицький, Гожово, Кам’яницький.

Джерела: Даньова, Кутик.

Болота: Бездонище, Під Тоньовим Лісом.

Студенички (криниці): Гаврилуська, Шомова.

Гори: Діл, Завода, Остроганя (вершина).

Млини: Нижній, Вишній.

Поширені прізвища: Глуханич, Пекар, Балаж, Макари, Пиди, Заєць, Гонди.

Прізвиська: Мелан, Мегела, Стефко, Бюргер, Вайданич.

Село Ужок

Частини села: Нижній Кінець, Середина, Верхній Кінець, На Гуснім, Вудівканя.

Поля, землі: Містки, Сорокови, Тендяви, Скляниці, Кищаківський Горб, Ковалів Горб, Саланище, Жолобина, Воддівок.

Вулиці не мають назв.

Ліси: Королівці, Шебильови, Залім, Довгий Горб, Круглий Горб.

Річки: Уж, Гуснянка.

Потоки: Квасний, Середнянський, Церковний.

Мінеральні джерела: На Кам’янці, Коло Червоної Пані, На Павільйоні.

Вершини: Магора, Залімський вершок, Рошканя.

Поширені прізвища: Яцола, Микитич 16.

Село Сіль

Частини села: Нижній Кінець, Прогун, Вишній Кінець, Камінь, Завода, Берег.

Поля, землі: Рівень, Ровінь, Сіготина, Потиче, Кут, Підберег, Підросул (від сіль, ропи соляної).

Гори: у південній частині села височить гора Явірник з вершиною Попуський Руг, у західній частині – гори Дубова та Княгиниця, з півночі – простяглася гора Голиці, вкрита грабом та березою.

Річка: Уж.

Потоки: Княгинянський, Прогунський, Галичанський (впадають в Уж).

У селі є 53 колодязі, вимурувані з каменю, і 11 мінеральних джерел.

До 1950 року був млин.

Поширені прізвища: Бобрик, Цифра, Брашко, Тур, Ціпар 17.

Село Розтоцька Пастіль

Частини села: Верхній Кінець (звідки витікає потік), Нижній Кінець (униз за течією ), Долинка (середина села, що міститься в долинці), Груник (вулиця, що повертає на берег (грун)), Загорбок (декілька хиж розмістилося за горбом, звідси й назва).

Вулиця одна (тягнеться вздовж села).

Потік складається з двох частин і тече паралельно до вулиці.

Поля, землі: Розтучний (поле розташоване від села Розтока Пастіль), Середній (середина між полями Бегендят Пастіль, Руська Мочара і Розтока Пастелі), Полянка (між гущавинами були полянки), Під Острою і За Острою (від назви гори Остра), Ліщини (назва походить від кущів ліщини), Погарець (колись розчищали ліс під поле і спалювали деревину), Сливчин (росло багато сливових дерев), Голубинна (зліталося багато голубів до соленої води), Лаз, Лазок, Гороховище, Береги, Довго Дільниці, Хижки, Селище, Луки.

Назви лісів походять від назв полів: Під Полянков, За Яловим, Савчин Ліс (виняток, поля такого немає), Круглий Ліс (має заокруглену форму). Найбільші площі під лісом  – під горою Явірник.

Болота: Мочила (у них мочили коноплі), Бездна (найглибше болото; колись у нього кинули церковний дзвін, якого не змогли витягнути). Вище середини села при дорозі було джерело з мінеральною водою. Унаслідок реконструкції дороги вода пропала.

Водяний млин був на початку села, згодом перенесли за течією вниз за 2 км від села. Назва тих місць залишилася і до сьогодні – Млин, Старий Млин.

Поширені прізвища: Гулей, Юрцега, Джупіна, Сенчик, Попович 18.

Село Тихий

Частини села: Гробище, Церковний Горб (у давнину тут була церква), Кибзівський Грун, Немество, Немеський Горб, Немеський Потік (ці землі і потік належали немешу  – дрібному угорському дворянину), Млинище (1803  року тут звели водяний млин), Прелука (урочище між полонинами Остра і Рівна).

Поширені прізвища: Лущак, Гебрян, Циганин, Брензович, Деха, Федорнак, Бесага, Рейко, Головчак, Хойдра, Валило, Куціпак 19.

Висновки. Топоніми, зібрані в селах Великоберезнянського району,  – це історія заселення лемківських сіл Закарпаття, яка збагачує цілісну картину вітчизняної історії України.

У вітчизняній історичній науці утвердилися добрі традиції краєзнавчих та регіональних студій, а відтак, вивчення історії, культури краю, його мешканців, окремих населених пунктів має давню, принаймні двохсотлітню історію. Народна пам’ять, як ми помітили, має властивість зберігати інформацію навіть про віддалені періоди.

Значну допомогу в збиранні матеріалу надали жителі сіл, місцеві краєзнавці, учителі історії, літератури, які народилися і проживали у цих селах. Особлива подяка завідувачу відділу освіти Великоберезнянського району Пекару Миколі Дмитровичу.

Примітки

1 Записала Є. Гайова 2006 р. в с. Домашино від Чикут Марії Юріївни, 1939 р. н.

2 Записала Є. Гайова 12.05.2000 р. в с. Загорб від Дяковця Василя Федоровича, 1923 р. н., та в смт Великий Березний від Близнеця А. В., 1937 р. н. (краєзнавець).

Гуштаки – так називаються сільські кутки. Кожен гуштак об’єднує 5–10 дворів. Записала Є. Гайова 2005 р. від Попадич Т. І., 1983 р. н.

3 Записала Є. Гайова в с. Смерекове 11.06.2001 р. від Куртанич Юлії Іванівни, 1927  р.  н., та 17.08.2004  р. від Кирлик Федора Васильовича, 1933 р. н., та Кирлик Меланії Петрівни, 1939 р. н.

4 Записала Є.  Гайова 2006  р. в с.  Буківцеве від Бондар Олени, 1920 р. н.

5 Записала Є. Гайова 2006 р. в с. Стужиця від Бегеня Олексія Петровича, 1918 р. н., Янковської Марії Степанівни, 1927 р. н., та Федьо Михайла Федоровича, 1935 р. н.

6 Записала Є. Гайова 2009 р. в с. Кострино від Мастяк Оксани Іванівни.

7 Записала Є. Гайова 2009 р. в с. Волосянка від Цап Наталії Іванівни.

8 Записала Є. Гайова 2009 р. в с. Забрідь від Генюти Василя Васильовича.

9 Записала Є.  Гайова в с.  Люта від Перебзяк Марії Василівни, 1927 р. н.

10 Записала Є. Гайова в с. Ставне від Хити Наталії Іванівни.

11 Записала Є. Гайова від Близнеця Августина Васильовича (краєзнавець), 1937 р. н., із смт Великий Березний.

12 Записала Є. Гайова в 2000–2006 рр. в с. Стричава від Царя Івана Степановича, Куртяка Михайла Михайловича, Близнець Юлії Василівни, Опаленик Ганни Степанівни, Опаленика Василя Івановича, Пігош Анни Юріївни, 1931 р. н., та Пекаря Миколи Дмитровича.

13 Записала Є. Гайова в с. Верховина Бистра від Шаранича Олексія Васильовича.

14 Записала Є. Гайова в с­щі Малий Березний від Цуги Василя Андрійовича. 15 Записала Є. Гайова в с. Чорноголова 22.08.2007 р. від Ревти Юлії Михайлівни, 1916 р. н., Бачкай Юлії та 25.09.2003 р. від Ковач Анни Федорівни, 1940 р. н.

16 Записала Є. Гайова від Близнеця Августина Васильовича (краєзнавець), 1937 р. н., із смт Великий Березний, Котляр І. С. та Попадич Олени Федорівни із с. Мирча.

17 Записала Є. Гайова 23.07.2006 р. в с. Сіль від Тур Марії, 1921 р. н., Тура Івана Івановича, 1905 р. н., та Палка Миколи Миколайовича.

18 Записала Є. Гайова в с. Розтоцька Пастіль від Юрцеги Петра Васильовича, 1919 р. н.

19 Записала Є. Гайова в с. Тихий від Лукан Анни Іванівни, 1937 р. н.

Summary 

Toponyms and ancient heraldry are considered to be a peculiar encyclopaedia of ethnology, human memory of the people, where the history of every village settling is fixed. The systematized material, collected in the expeditionary business trips to Lemkivschyna from the old inhabitants of the villages and regional ethnographers in 2000–2008 is presented in the article. The information is connected with the names of forests, corners (hushtaky), streams, lakes, studenychky (wells), mountains, rocks, hills, mountain valleys, mountain passes, mountain cavities, gullies, precipices and natural boundaries. It gives an opportunity to introduce the considerable scientific and historical information into the scientific circulation.

Ancient heraldry also complements and reveals the history of villages. The arms of rural communes are found on the old rural seals more frequently. For example, hunting has old-established traditions in the investigated villages. They are surrounded with the forests, where the whild animals have constantly been found. These are deer, wild boars, roes, martens, hares, squirrels, badgers, chamoises, lynxes, wolves, bears, foxes. The fact is confirmed on the stamps of Zahorb, Sil, Kostryno (a bear is depicted) villages.

Many natural boundaries, which names are connected with the certain features of their location, natural signs are situated around the villages. The natural and geographic landscape, vegetable and animal world have surrounded the person life constantly and it is remained in the names.

Old traditional archaic forms of the soil preparation for sowing, its cultivation, ancient agricultural equipment and workings instruments are fixed in the names of corners (hushtaky), streets, mountain valleys, forest glades, mountain cavities, gullies, precipices, which are situated in the villages and around them.

Quite a few local names of natural objects, like the mountain top, hill, rock, boggy lowlands, quagmire, field, etc. are found among the toponyms of the investigated villages. Many of them are connected with the names of the owners or a certain event.

The toponymy of each village of Lemkivshchyna in Velyke Berezne district, like Strychava, Kniahynia, Zahorb, Zavosyno, Zabrid, Stuzhytsia, Domashyno, Uzhok, Volosianka, Tykhyi, Husnyi, Liuta, Sukhyi, Smerekove, Bukivtseve, Chornoholova, Myrcha, Sil, Velykyi Bereznyi includes over three hundred and more names of different places and natural objects. These are the language monuments and history of the villages with present unique peculiarities.

Keywords: village, names of the corners, natural boundaries, rivers, mountains, mountain valleys, streams, studenychky (wells), streets, the surnames, which are widespread in the village, nicknames of people.



Коментарів: 5
  • Іван Анцен

    Інформація  місцями неточна і неправильна, інформатори придумані ! Як приклад - по с. Тихий вказано як джерело інформації ЛУКАН АННА ІВАНІВНА (такої не існує). Чимало інформації про топоніми та про сільську геральдику сіл Великоберезнянщини переписано з районної газети "Карпатська Зірка" без посилань на авторство і подано як зібрану від інфооматорів.

  • Василь

    А с Завосино  с Пастільки де?

  • asdas

    asdasd

    • Адміністратор

      А цей з відповіддю.

  • asda

    aasdasd

  • Імя

    ось такий мій коментар

Залиште свій коментар