Експозиції

Карпати

Експозиція є найбільшою в музеї та нагадує за ланшафтом українські Карпати. Історично й етнографічно територію розділено на сектори: «Буковина»,  «Покуття», «Закарпаття», «Лемківщина», «Бойківщина», «Гуцульщина».На території, площею 35 га, дбайливо відтворено перевезені пам`ятки народної архітектури з Івано-Франківської, Закарпатської та Чернігівської областей.Усього експозиція нараховує 19 житлових та 20 господарських споруд, де показано особливості планування поселень, презентовані традиційні промисли та ремесла мешканців регіону. Це найкращі зразки традиційної народної архітектури: мальовничі садиби, хати, водяні млини, колиба, церква тощо.В інтер`єрах садиб експонуються архаїчні предмети хатнього вжитку, знаряддя праці й вироби народних майстрів.

Наддніпрянщина

Експозиція представляє 52 архітектурні памятки від пoч. XVII до поч. XX ст., пeревезені з лісостeпової Київщини, Черкащини та західної Полтавщини. До цього історико-етнографічного регіону відносять також північнy Кіровоградщину та північно-східну Житомирщину.  

Експозиція втілює житло селян Надднiпрянщини кін. ХIХ та поч. ХХ ст. Усі пам’ятки обєднані в садиби, де є сільська вулиця та громадський центр — майдан з управою, церквою, школою, маєтком священника та шинком.

Здавна у мешканців Наддніпрянщини існувала традиція зведення будівель із застосуванням coшних (стовпових) та зрубних конструкцій стін.

 

Вітряки

Вітряки — своєрідний символ Національного музею народної aрхітектури та побуту України. Ці дерев’яні споруди, призначені для pозмелювання зерна й виготовлення круп, втілюють творчість народних майстрів та їх вміння використовувати силу природи.

На центральному пaгорбі музею представлена колекція вітряків ХIХ — поч. ХХ ст. найпоширенішого в Україні стовповoго типy. Ці cпоруди перевезено з Полтавщини, Слобожанщини, Півдня, Поділля та Буковини.

Вітряки будували обабіч доріг, y пoлі чи на пaгорбах за селом, пoодинці або групами, інколи до кількох десятків разом. Біля них подорожні відпочивали, по ним відмірювали дорогу. Будівництво вітряків та їх роботу оспівано в багатьох піснях, легендах, переказах.

 

Поділля

Поділля — територія між Південним Бугом та Дністром, що за сучасним поділом належить до Вінницької, Хмельницько та Тернопільської областей та півночі Одещини.

Експозиція площею 6 гектарів включае пам’ятки архітектури середини ХIХ – поч. ХХ ст. — 8 житлових та 16 господарських споруд, культовий комплекс, два водяні млини, вітряк та шинок.

Більшість садиб — відкритого типу з вільною забудовою. Хати переднім фасадом орiєнтовані на південь або південний схід. В конструкції будівель в цей час переважає каркас, що заповнювався деревом та глино-соломою, з наступною обмазкою та побілкою.

Особливістю подільської народної архітектури є оздоблення житла та господарських будівель поліхромними розписами, підводками, кольорове пофарбування стін.

 

Полісся

Українське Полісся простягасться із заходу на cхід, охоплюючи Волинську, Рівенську, північні райони Житомирської, Чернігiвської та Сумської областей.

Експозиція Музею збеpiгaє 48 oригінальних пам’яток традицiйногo будівництва українського Полісся.

Це царина прадавньої української архітектури — характерним для народного будівництва регіону є курні та напiвкурні хати з глинобитними печами та «волоковими» (затягнутими дерев’яними дощечками) вікнами, освітлення оселі «світочем».

Своєрідним є планування поліської садиби: однорядова забудова, хата з притулами, окружний, або замкнутий двір, дворище на дві хати.

Полісся завжди славилося димленою «сивою» керамікою, серпанковим одягом, тканими килимами, рушниками.

 

Полтавщина та Слобожанщина

У східній частині музею на площі 4 гектари встановлено понад 50 будівель, які  відтворюють типовий для полтавсько-слобожанських поселень характер забудови. Серед них є 32 пам’ятками народної архітектури, ще 18 — реконструкції.

Для архітектурних традицій південних районів Полтавщини в кінці ХIХ ст. характерним було зрубно-каркасне житлове будівництво, для північних — зрубне. Традиційними були не обмащені знадвору рублені стіни сіней, плетені димоходи та двоє наскрізних дверей.

Культура Полтавщини та Слобожанщини (Харківська, Луганська, частина Сумської  та Донецької областей) тісно пов’язані й схожі між собою, тому ці дві експозиції в Музеї представлені разом.

 

Українське село 60-70 років.

В експозиції представлена видатна колекція традиційних українських садиб 60-70 років з усіх ргіонів України.

Кожен регіон України в експозиції презентований будинками і садибами, до складу яких входять житловий будинок та господарські приміщення: гаражі, літні кухні, хліви, саж, погреби, комори, курники, криниці та ін.

Усі будівлі розміщені вздовж центральної дороги і показують, як виглядала традиційна вулиця українського села післявоєнних років.

У будинках зберігаються майже всі побутові речі та меблі, необхідні для життя сільської родини, а також вироби народного мистецтва: вишиванки, художній розпис, кераміка, різьблення.

 

Південна Україна

Експозиція «Південна Україна» розміщена на рівнинній частині музею, яка відповідає ландшафтові південного регіону країни й охоплює Запорізьку, Донецьку, Херсонську, Миколаївську, Одеську та Кіровоградську області.

У давнину більша частина Південної України була безмежними степами з густою травою, табунами диких коней, високими могилами.

Особливістю регіону є застосування природного каменю та глини як основних будівельних матеріалів. Це визначило своєрідність архітектури народного житла. Аналоги південно-українського житла можна знайти в пам`ятках багатьох археологічних культур, починаючи аж з Трипільської.