Хата із смт Шишаки
Шишацького району Полтавської області

 

 Хату збудував Андріян Білик із майстрами Шовкоплясом і Темченком, прізвища яких, як і дата будівництва хати (1896 рік), вирізьблені на сволоку.
   Хата рублена, чотиридільна (хата, хатина, сіни, комора). Це розвинений варіант тридільного житла, де хата переділена на «прибік», тобто хатину, яка правила за кухню.
   До вікон хата зведена з дубових плах, далі – з осикових. Стіни, крім комори, знадвору мащені, всередині – миті. Мили стіни водяним розчином, який проціджували через шар попелу з «гречаниці» – гречаної соломи. Стеля хати викладена на поздовжній і поперечні сволоки, які викінчуються різьбленням у вигляді «коників». Для Полтавщини традиційним було вкриття стріхи м’ятою соломою.
   В інтер’єрі хати розміщена піч із стоячим припічком, карнизи підведені різнокольоровими глинами. Розпис досить простий: це штампування, яке виконували засушеною світлушкою, деревієм, колосками чи будяком, вмоченим у фарбу. Часто штамп робили із картоплі, ріпи, буряка, вирізуючи потрібну форму.
   Меблі традиційні: лави, мисник, піл. Крім довгих і широких лав, які були нерухомими й облаштовувалися разом із зведенням стін, у побуті були «прилавки» – короткі та вузькі ослони. На свята лави намагалися не лишати «голими», а накривали ряднами, «щоб бути багатому весь рік». На жердці одяг із Миргородщини, який вважався одним із найкращих. Звідси ж і чорнолощений посуд. На печі різьблені пряничні дошки – «медівниці». Пекли такі пряники на свята та весілля.
   Замість столу, стоїть верстат для ткання плахт, які відомі в Україні щонайменше з ХV століття. Давні плахти перетикали не лише вовною, а й шовком, сріблом, гарусом. За орнаментом, кольором і формою вони називалися так: «червонятка», «синятка», «картата», «повна», «неповна» тощо. Підперізували плахту широким поясом – окрайкою, а з правого боку чіпляли «ладунку» – невелику кишеньку для ключів, хусточки, насіння тощо.
   У сінях представлено давнє ремесло – плетіння з лози та рогози. На верстаті виплетені мати, якими застеляли дитячу колиску, піл, долівку, затуляли вікна в негоду. Також із рогозяних матів робили домовину для чумаків, які помирали в дорозі.