Хата із села Бобрівник
Зіньківського району Полтавської області   

Зі слів останньої власниці Тетяни Твердохліб відомо, що хату збудували наприкінці ХІХ століття.
   Ця тридільна будівля (хата, сіни, комора) рублена із широких вільхових плах. Знадвору хата мащена та білена, крім зрубу сіней і комори. Стеля влаштована на повздовжніх сволоках. У великих сінях двоє «наскрізних» дверей. Дах критий солом’яними парками.
   Стіни та стеля хати «небіловані», на них олійними фарбами відтворене настінне малювання із сусіднього козацького села Яблучне. Із розповіді старожилів, так гарно розмалював хату місцевий дяк‑іконописець.
   Хата прибрана до весілля, яке в цій місцевості справляли протягом усього тижня: «Від середи до середи, хоч на приспі сиди», – казали в народі. На столі наряджене «гільце», коровай із «сосонками», «прорізний» калач, шишки, пряники‑«медівники», дерев’яна тарілка із двома чарочками, барильце й куманець для напоїв. Усе готове до зустрічі князя з княгинею. На покуті застелений кожух, на який, за звичаєм, садили молодих. На жердці – весільне вбрання молодої, на стіні – вінок. Уся хата гарно прибрана найкращими рушниками. Біля столу стоїть мальована скриня із Козаком Мамаєм, якого часто зображали на картинах, віконницях, дверях, воротах тощо.
   Піч глинобитна, мурована, з комином, який оздоблений неполив’яними рельєфними кахлями. У нижній частині багато пічурок (заглиблень) та восьмикутне «дзеркало», тоноване синім барвником. Наприкінці весілля, коли краяли коровай, на печі «записували» подарунки «свайбових». Тож вранці вся піч була подряпана й пописана, а невістка її привселюдно мазала та розмальовувала. Опісля прибирала хату своїм посагом: чіпляла рушники на ікони, вікна, дзеркало, а стіл та скриню накривала килимом і скатеркою, піл і лави – ряднами. За її вправністю та майстерністю, як і багатством, спостерігало все село.
   У просторих сінях представлені ніжна ступа, весільна різьблена дуга до воза та ярмо для волів, кадовби й липівки для зерна та сипучих. Крім того, тут стоїть і невеликий возик бублейниці, на якому продавали дітям бублики біля церкви.
   У коморі, окрім бодні для сала, стоять великі горщики‑золільники, на жердках висить одяг, у скринях – полотно, на кілках – нитки, прядиво тощо.