Онлайн виставка "Ой на Купала ... "

Оксана Гордієць

"Ой на Івана, на Купала"

   З усіх традиційних для України народних свят річного календарного циклу найбільш глибинним, загадковим та хвилюючим, мабуть, є свято Купала – божества молодості, шлюбу і краси.
   Його з давніх-давен відзначали в пору літнього сонцевороту, коли Сонце в небі піднімається найвище. Сутністю цього свята є вінчання Прабатьків: шлюб бога літнього вогню Ярила з життєдайною богинею води Даною. У магічну найкоротшу ніч Купало благословляє зрілість усього сущого, а також скріплює любов’ю серця молодих. У цей час Земля-Мати має найбільшу чародійну силу, якою обдаровує своїх дітей, а вогонь і вода набувають життєдайних, усеочищувальних і цілющих властивостей.
   З прийняттям християнства купалії намагалися замінити святом на честь Іоана Хрестителя, якого в народі стали іменувати Іваном Купалом. Однак сутність, атрибутика й народна обрядовість від того не змінилися.
   Купальські свята завжди збирали в Музеї просто неба найбільшу кількість відвідувачів. Окрім яскравого сценічного дійства, їх приваблювала можливість особисто долучитися до дії та творення обряду, а дівчата також і охоче дізнавалися про майбутню долю. Традиційно свято відбувалося в природному середовищі, у контакті із силами природи. Не дивно, що про події таємничої найкоротшої ночі складено безліч легенд, бувальщин і повір’їв.
   На Купала відкривається Небесна брама – і боги чують усі моління людей. Роса, яка випадає в Купальську ніч, вважається життєдайною та цілющою, вона надає надзвичайної сили чарівному купальському зіллю. Тому, здавна в цей день дівчата збирали квіти й трави, плели з них вінки, використовуючи для цього пахучі васильки, панський мак, звіробій, черевички, м’яту, канупер і дзвіночки. Із чорнобилю, наприклад, робили подібні до перевесел пояси для захисту від нечистої сили.
   У кожній місцевості народна фантазія створила свої неповторні пісні, виробила свої особливості обрядового дійства. Майже на всій території України встановлювали обрядове дерево, яке називали Купайлицею. Воно уособлювало рослинність у період її розквіту й очікування від неї щедрих плодів. Дівчата прикрашали деревце стрічками, квітами, вінками й свічками, водили навколо нього хороводи, співаючи прекрасних давніх пісень, деякі з яких і досі зберігає народна пам’ять:

 «Кругом Мариноньки ходили дівоньки,

Стороною дощик іде, стороною  

Та й на мою роженьку червону…»

   У відповідний час парубки вступали в символічну боротьбу з дівочим хороводом, намагалися забрати й розламати вербу. Це дійство ототожнювалось із літнім поворотом сонця, початком завмирання плодючих сил природи, проводами Сонця в далеку зимову дорогу. Те ж саме значення надавалося й скочуванню запаленого колеса від воза в річку. В давніх купальських обрядах і піснях двобій життя і смерті відображено в протистоянні Купала та Мари, що супроводжується спаленням або потопленням обрядової ляльки, яку робили із соломи та одягали в жіноче вбрання.
   Увечері дівчата пускали віночки з восковими свічками за водою. Існувало повір’я: до якого берега пристане вінок, туди дівчині доведеться виходити заміж, а якщо ж закрутиться на місці, то ще бути дівчині в дівках. Іноді дівчата плели по два вінки: один загадували на себе, а другий – на свого коханого. Коли вінки сходились у воді, то це означало – бути в парі.
   В інший спосіб ворожили, коли стемніє, і біля річки чи на вигоні розпалювали вогнище. Хлопці і дівчата, взявшись попарно за руки, перестрибували через вогонь. Якщо руки не розімкнулись, це означало, що вони поберуться. Стрибали через багаття також для очищення від хвороб, від всього злого. Усі обов’язково купалися, переважно рано-вранці, оскільки в цей день і саме Сонце, як гадали, купалося й грало, бо женилося.
   Цієї чарівної ночі на папороті розцвітає вогненна квітка щастя. Сміливцю, який встигне зірвати цю палаючу квітку, відкриються всі таємниці світу, він зможе бачити, де в землі заховані скарби, розумітиме мову всякого створіння, не боятиметься злих сил та відвертатиме від своєї ниви всяке лихо. Дай, Боже,нашим Воїнам, Захисникам Рідної Землі, зустріти чарівну квітку, щоб наснажувала їх і робила нездоланними!
   Магічні настроєві світлини відтворюють найяскравіші моменти святкового дійства в Музеї просто неба в різні роки й доповнені фотографіями з виставки «Ой на Івана, на Купала» (2021р.) в управі із с. Мліїв в експозиції «Середня Наддніпрянщина». 

"Ой на Івана, на Купала"

  Вони сповнені краси традиційної обрядовості й народного мистецтва, а головне – відчуття повної гармонії Людини і навколишнього Світу, відчуття щастя. Наша унікальна й щедра природа сформувала чутливу до краси українську душу, яка потерпає сьогодні від болю. В умовах повномасштабної агресії росії, коли кожна людина в Україні відчуває страшний тягар війни, витримати постійний стан стресу можуть допомогти позитивні враження.

   Запрошуємо зануритися в дивовижну атмосферу свята, більше дізнатися про давні народні звичаї, наблизитися до його витоків!
   У Велесовій книзі є такі згадки про Купала: «Се бо Купало прийшов до нас і говорив нам, що повинні стати горді й чисті тілами й душами нашими»;

 «І се Купало покаже для нас знамення на перемогу над ворогами, і те маємо творити»…