"Loading..."

Онлайн-виставка картин на склі Анастасії Рак із фондової колекції НМНАП України


Живопис на склі — один із наймолодших і малодосліджених напрямків українського народного мистецтва. Особливо це стосується творчості митців з центральних та східних регіонів України, де живопис на склі з’явився у першій третині ХХ ст. (тоді як іконопис в західних областях був відомим ще в середині ХІХ ст.).

Одна із найбільших проблем, що постає перед дослідниками цього виду мистецтва — це те, що більшість малюнків на склі зберігається в приватних колекціях, а тому малодоступні не лише для широкого загалу, але й для вчених. В Національному музеї народної архітектури та побуту України зберігається вісім картин видатної української художниці, Заслуженого майстра народної творчості, Лауреата премії ім. Катерини Білокур (2007 р.), що творила у цій техніці - Анастасії Трохимівни Рак. 

Анастасія Рак народилася на Полтавщині, її життя було пов’язано із Кривим Рогом та Києвом, тому художницю можна вважати однією з найяскравіших представників живопису на склі у центральному регіоні. 

Художниця згадувала: «Я виросла в мальовничому селі. Пригадую своє дитинство на тлі розкішної природи, що оточувала нашу рідну хату: ліси, луки, лісові галявини, річка, степи, левади під високим небом… Особливо гарно тут навесні, коли в лісі, як у раю, навколо квіти: барвінок, фіалки, ромашки, проліски. Збирала лісові квіті і рисувала на піску паличкою, на папері — фарбами. Хотілося відобразити те, що бачила в природі й на картинах — тих, що продавалися на базарі. Особливо голуби мені дуже подобалися, котики, коні». 

Наприкінці 80-х, початку 90-х років Анастасія Рак під впливом своїх дітей почала малювати на склі. Діти художниці організували її першу виставку, коли мисткині було 70 років у Національному музеї Тараса Шевченка (м. Київ). На Днях української культури в Парижі роботи художниці було виставлено в Музеї людини (виставку було подовжено двічі). Париж повернув їй віру в себе.

Живописом на склі Анастасії Рак захоплювалися в Німеччині, Канаді, Бразилії, Уругваї, Чехословаччині, Франції та Росії. Вітчизняні мистецтвознавці ставлять її роботи в один ряд з полотнами Катерини Білокур і Марії Приймаченко, а французи називають її «українським Матісом» і дивуються, як жінка без художньої освіти так вміло володіла колоритом. У творчості художниці гармонійно поєдналися спадкоємність традицій малювання і сміливе новаторство у трактуванні канонічних сюжетів. Цільний світогляд засвоєний у здоровому традиційному середовищі дозволив їй створити власний художній стиль, який оновлює і актуалізує традиційну культуру. Історичне значення творчості Анастасії Рак в тому, що вона з'єднала в кінці ХХ ст. розірваний золотий ланцюг української спадкоємності. 

Анастасія Трохимівна була надзвичайно скромною і талановитою художницею. Під час експонування та презентації її робіт завжди стояла біля своїх картин, неначе оберігала їх, і завжди була рада спілкуванню з людьми. ЇЇ теплий погляд і неймовірна любов до своєї справи виокремлювала мисткиню серед колег-художників. Розповідаючи про Різдво, завжди з теплом і радістю згадувала своє дитинство, неначе хотіла переконати свого співрозмовника у «щасті людської душі від дитячих спогадів», «а як раніше було, мирно, дружно і тепло у родині», щоб і ми відчували радість і добро свят, які вона передавала кольором, композицією та втілюванням того чистого, світлого подиху від її творчості.

Картинки на склі, що знаходяться в колекції нашого музею закуповувалися, а деякі були подаровані художницею з 1991 - 2008 рр.. на «Осінньому етнографічному ярмарку», що традиційно проходить у музеї під відкритим небом, де Анастасія Трохимівна була частою учасницею. Вони характеризуються простотою і глибиною зображуваного, а сюжети невимушені і зрозумілі кожному. Відтак, її народна картина знаходить відгомін в серцях навіть тих, хто, здавалось би, далекий від чуттєвого світу мистецтва.


1.	«Новомосковський собор», 1991 р.
1. Новомосковський собор», 1991 р.,19,8 см. х 30 см., скло, туш, темпера, лак.

2.«Козак Мамай», 1991 р.
2. «Козак Мамай», 1991 р.,37,5 см. х 34,2 см., скло, туш, темпера, бронзовий порошок, лак.

3. «Козак Мамай», 1991 р.
3. «Козак Мамай», 1991 р.,33,5 см.х 23,4 см., скло, туш, темпера, бронзовий порошок, лак.

4. «Свята Варвара»,1991 р.
4. «Свята Варвара»,1991 р.,23,5 см. х 32,5 см. р., скло, туш, темпера, бронзовий порошок, лак.

5. «Хлопець з дівчиною в човні», 2008 р.
5. «Хлопець з дівчиною в човні», 2008 р.,33,5 см. х 25 см., скло, туш, темпера, бронзовий порошок, лак.

6. «Водохреща», 2005 р.
6. «Водохреща», 2005 р.,34,5 см х 25,5 см., скло, туш, олія, бронзовий порошок, картон, лак, папір.

7. «Козак Мамай з дівчиною», 2008 р.
7. «Козак Мамай з дівчиною», 2008 р.,36 см х 32 см., скло, туш, олія, бронзовий порошок, картон, лак, папір.

8. «Краєвид з рибалкою», 2005 р.
8. «Краєвид з рибалкою», 2005 р., 35 см х 31,5 см., скло, туш, олія, бронзовий порошок, картон, лак, папір, розпис

Коментарів: 2
  • Володимир Рак

    Дякуємо колективу музею просто неба  за зберігання української народної культури, яка набуває сьогодні в часи війни особливої ваги , вдячні науковій співробітниці Олені Громовій за повагу до творчості Анастасії Рак.
    Ми були  зворушені, побачивши ранні роботи  нашої мами. Згадали те диво відкриття у своєї близької людини непідробний талант та ще й зіпертий на лохвицьку традицію малювання.Ми жили у 1989 році  на Лук'янівці,  мама приїхала відвідати нас, після сніданку ми сіли малювати і кажемо: "Мамо, ти ж раніше весь час щось малювала (малими ми не розуміли вартості її роботи) - спробуй зараз щось намалювати." - " Ой, я вже все забула,хай колись..." - "Ну не хочеш малювати, тоді просто спробуй щось накидати на склі". Дали їй скло, ручку, туш, сидим собі працюємо, через якийсь час оглядаємось, а там вже сонце світить, косарі косять, гуси- гиля,гиля-кукурузи просять. І усе це так невимушено, так весело і, головне, правдиво, що ми своє покидали і онімили: перед нами несподівано  з'явився, як сніг на голову, правдивий митець, який сам про це не знає, вірніше вона вже забула свої маленькі шкільні слави, перший справжній успіх в Німеччині під час  остарбайтерівських бідувань, визнання серед українців  Далекого сходу.Сидить собі і сміється з нашого зачудування - ну що ж тут  такого, воно ж само малюється. Та так кожен може, бери й малюй.
    Коли вона зрозуміла, що її дитяча мрія комусь потрібна, зупинити те джерельце вже ніщо не могло. Нарізала-накришила-кинула що потрібно до борщу, а сама до столу де фарби.За два роки більше двохсот робіт, різносюжетних, різноформатних, загадкових своєю свіжістю і реальністю її уяви.
    Далі був ще труд на  чверть століття і визнання фахівців України,Москви, С-Петербурга, Парижа, Карлсруе.  
    Доля здійснилася.

  • Анастасія

    Дякую за інформацію.

Залиште свій коментар