Цілющі трави з поеми " Енеїда"

  Знаходимо в поемі «Енеїда» цікаві відомості про трави, які використовувалися в той час у побуті. Зокрема, читаємо про них таке:

 
  ...І зараз в горщечок наклала
Відьомських разних-всяких трав,
Які на Костянтина рвала,
І те гніздо, що ремез клав:
Васильки, папороть, шевлію,
Петрів батіг і конвалію,
Любисток, просерень, чебрець;
І все се налила водою
Погожею, непочатою,
Сказавши скількось і словець.
Горщок сей черепком накрила,
Поставила його на жар,
І тут Енея присадила,
Щоб огоньок він роздував;
Як розігрілось, зашипіло,
Запарилось, заклекотіло,
Ворочалося зверху вниз...
  Васильки (волошки) — рослина, багата на вітаміни А, Р, В2, С, рутин, фітонциди, каротин, прості цукри та жири.
Володіє:
·      противірусною, антибактеріальною, протигрибковою;
·      протизапальною;
·      спазмолітичною;
·      жарознижувальною;
·      антиканцерогенною дією.
Волошки зменшують кількість сечової кислоти, мають легку сечогінну дію, тому корисні при каменях у нирках, знижують больові відчуття та сприяють розчиненню дрібних камінців.
Застосовують при:
·      інфекційних та вірусних захворюваннях дихальних шляхів;
·      грибкових ураженнях шкірних покривів;
·      гастриті, харчових отруєннях і кольках;
·      головних болях;
·      екземі;
·      запальних процесах органів зору, катаракті, глаукомі;
·      неврозі, безсонні;
·      метеоризмі;
·      запаленні нирок, печінки;
·      кашлюку, бронхіальній астмі, застудах, грипі;
·      зниженому артеріальному тиску;
·      спазмах внутрішніх органів, кровоносних судин;
·      туберкульозі, онкологічних захворюваннях, радіаційному ураженні організму;
·      карієсі;
·      підвищеному рівні холестерину, тендітних судинах і слабкому серці.
  Конвалія. Настоянки з квіток застосовуються для лікування хвороб серця і в офтальмології. Використовується в лікуванні серцевих захворювань, при неврозах і вадах серцево-судинної систем. Має властивість розширювати судини, тому її застосовують при гіпертонії.
Також цю чудову рослина застосовують при нервових зривах, як заспокійливе, для лікування епілепсії, щитовидної залози, при головних болях і паралічі.
Діючи на ниркові судини, речовини в складі конвалії розширюють їх, завдяки чому збільшується відтік рідини. Ця рослина чудово допомагає впоратися з набряком при вагітності й усуває симптоматику при клімаксі.
Рекомендується її вживати при:
·      захворюваннях ШКТ;
·      недугах сечовивідних шляхів;
·      серцево-судинних захворюваннях і тахікардії;
·      для промивання очей при сильному кон'юнктивіті;
·      безсонні і нервовій збудливості;
·      гарячкових станах, малярії та ревматизмі;
·      епілепсії;
·      кишковій коліці й астмі
  Просерень (проліски) — група трав’янистих рослин із блакитними, синіми, рідше фіолетовими чи білими квітками, що цвітуть ранньою весною (шафран сітчастий, Crocus reticulatus Stev. (L.) Г, Нед; первоцвіт, Primula L. Mak; проліска дволиста, Scilla bifolia L. Mak; підсніжник звичайний, Galanthus nivalis L., ряст). Найімовірніше, назва складається з префікса про- («наскрізь») та основи іменника ст. серенъ («обледеніла кірка на поверхні снігу») як назва рослин, що пробиваються крізь затверділий сніг
Шафран сітчастий Crocus reticulatus Stev. Лікувальних властивостей не має.
Первоцві́т весняни́й, або Первоцвіт лікарський (Primula veris L.; Primula officinalis Hill.). Місцеві назви — баранці, жовтуха, миколайчики тощо.
У науковій медицині
Використовують листки первоцвіту, квітки i кореневища з коренями. Листки застосовують як вітамінний засіб для приготування концентратів вітаміну С, які рекомендують для лікування гіпо- і авітамінозів. Корені, які містять сапоніни, глюкозиди, сліди ефірної олії, вітаміни А і С, застосовують як ефективний відхаркувальний засіб при хворобах дихальних шляхів, зокрема при бронхіті, пневмонії, кашлюку, астмі, і як сечогінний і потогінний засіб при грипі.
У народній медицині
Квітки первоцвіту використовують як потогінний засіб при простуді, мігренях, запамороченні голови, безсонні, пропасниці, хворобах серця і туберкульозі легень.
Відвар коренів застосовують при бронхіті, запаленні легень, кашлюку, як болезаспокійливий засіб (при болях у суглобах), при хронічних закрепах, головних болях, усіх хворобах сечостатевих шляхів і нирок.
Порошок із товчених листків первоцвіту вживають при недостачі вітамінів в організмі, в'ялості, відсутності апетиту, хворобах ясен.
Використовується первоцвіт у гомеопатії, а водні відвари всієї рослини – у ветеринарії.
  Проліска дволиста (Scilla bifolia L.) – ефемероїдна рослина родини холодкових (Asparagaceae). У народі – просто пролісок.
У народній медицині використовують цибулини пролісків дволистих. Вони містять алкалоїд силіцил, дубильну кислоту, камедь та інші речовини і мають сечогінні, відкашлюванні, а у великих дозах блювотні й проносні властивості.
  Пролісок (або Галантус)
Корисні властивості проліска дозволяють впоратися з такими захворюваннями:
ДЦП;
атонія кишківника, сечового міхура;
захворювання неврологічного характеру;
радикуліт;
поліневрит;
ревматизм;
спазми судин кінцівок;
грибкові та гнійні ураження шкіри;
фурункули;
артрит;
гіпертонія;
наслідки поліомієліту;
онкологічне захворювання.
Використовуються у вигляді настоянок і відварів.
  Ряст
Застосування:
1. При захворюванні Паркінсона, паралічі, тремтінні, болю в м'язах і суглобах;
2. При порушенні сну, підвищеній нервозності;
3. При захворюваннях по гінекології, якщо порушений менструальний цикл, турбують коліти;
4. При піодермії та фурункульозі.
  Любисток
Лікувальні властивості любистку обумовлені наявністю в його складі ефірної олії, вона надає рослині характерний смак і запашний аромат. Любисток містить 2,5% ефірного масла. Корінь любистку багатий дубильними речовинами, містить яблучну кислоту, вітамін С, камедь.
Застосування:
1. у косметології: від акне, пігментних плям;
2. недокрів’я;
3. покращує роботу ШКТ, діє як легке проносне, має жовчогінні властивості, збуджує апетит;
4. протисудомний засіб;
5. застосовують при подагрі та проблемах сечової системи;
6. для профілактики захворювань очей;
7. у народній медицині — при болях у серці;
8. у народній традиції — афродизіак, для вирішення проблем із репродуктивною системою.
  Папороть
Основна сфера застосування препаратів на основі папороті – боротьба з кишковими паразитами. Вона містить флаваспидову і папоротникову кислоти, похідні флоролюцина (албаспидин і аспідинол), похідні фицилинової кислоти (флицин і аспадинол).
Ці речовини є сильними отрутами, викликають параліч мускулатури стрічкових черв'яків (бичачий, свинячий, карликовий ціп'як та ін). Народні цілителі використовують водний настій кореневищ папороті чоловічої для лікування ревматизму, судом, при виразках і гнійних ранах. Застосовується настій у цих випадках тільки зовнішньо!
Для виготовлення лікарських препаратів застосовуються кореневища папороті. Їхній збір проводять у вересні-жовтні, очищають від землі і видаляють дрібні корінці та лускаті листя. Сушка проводиться в печах або сухих приміщеннях із доброю вентиляцією. Зберігаються коріння папороті в щільно закритій тарі. Термін зберігання не перевищує один рік. Кореневища, побурілі всередині, вживати для виготовлення ліків не можна.
  Шавлія
У листі шавлії лікарської (Salvia officinalis L) містяться дубильні та смолисті речовини, ефірна олія (не менше 0,8%), до складу якої входять пінен, цинеол, туйон, борнеол, сальвен, камфора, флавоноїди, три терпенові кислоти (олеанолова, урсолова), гіркості.
Препарати шавлії мають протизапальну дію та помірно виражені антисептичні властивості, зміцнюють стінки кровоносних судин, підвищують секреторну діяльність органів шлунково-кишкового тракту. У матерів-годувальниць при прийомі внутрішньо шавлія пригнічує секрецію молока.
Показання для застосування. Листя шавлії застосовують при стоматитах, гінгівітах, ангінах, виразкових процесах порожнини рота, при запаленнях верхніх дихальних шляхів та шкіри, легких опіках і обмороженнях, а також при гастритах і виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки із секреторною недостатністю та зниженою кислотністю шлункового соку.
  Петрів батіг (цикорій)
У лікарських цілях використовують коріння петрового батога, рідше застосовується трава, квітки і верхівки рослини. Заготівля коренів проводиться в осінній період. Їх викопують, промивають холодною водою, висушують від зайвої вологи. Після чого коріння нарізують на частини, зокрема і вздовж, укладають на сушіння. Сушку коренів можна робити як на відкритому повітрі, так із використанням сушильної техніки.
Готові сушені коріння можна зберігати до двох років.
Траву цикорію заготовляють у період цвітіння рослини. Для цього зрізують верхні частини стебел (розміром приблизно 30 сантиметрів). Траву петрового батога можна сушити на свіжому повітрі або в сушарках. Термін зберігання трави цикорію – один рік.
Народна медицина знайшла досить велику кількість сфер застосування цикорію: трава, коріння і насіння застосовується для лікування шлунку, печінки, кишківника, сечового міхура, селезінки. Препарати на основі цикорію використовують як заспокійливий засіб, при істерії та епілепсії, а ще ними лікують кровохаркання і анемію.
Відвар із насіння цикорію має жарознижувальну, потогінну і навіть знеболювальну дію. Квіти петрового батога у вигляді настою мають заспокійливу дію при підвищеній збудливості, зменшують болі в ділянці серця. Свіжий сік цикорію в давнину використовували для лікування малярії, анемії. Трава цикорію у вигляді відвару додається до ванни для лікування екземи, діатезу, а також для лікування суглобів. Та ж трава петрового батога використовується як припарки для лікування наривів, а у вигляді золи в поєднанні зі сметаною – при різноманітних ураженнях шкіри, зокрема при псоріазі й екземі.
  Чебрець
Трава чебрецю містить олію ефірну (від 0,2 до 1,5%), флавоноїди, речовини дубильні та гіркі, камідь, кислоти тритерпенові (урсолова та олеанолова), солі мінеральні.
Чебрець має відхаркувальну, антибактеріальну, спазмолітичну та знеболювальну дію, седативно діє на центральну нервову систему, стимулюює виділення шлункового соку.
Чебрець має потогінну, спазмолітичну, відхаркувальну і протизапальну дію. Служить протикашльовим, ранозагоювальним, дезінфекційним, антиревматичним засобом. Він заспокоює нервову систему, пригнічує кокову мікрофлору і патогенні гриби.
Препарати чебрецю покращують роботу підшлункової залози, стимулюють діяльність травної системи, підвищують апетит. Вони корисні при низькій кислотності шлункового соку й виразці дванадцятипалої кишки.
Трава чебрецю застосовується для лікування захворювань нирок і сечових шляхів. Чебрецем лікуються при гіпертонії.
Засоби на основі чебрецю рекомендовані в стоматології для полоскань при виразках у порожнині рота, альвеолярній піореї та інших запальних захворюваннях.
У народній медицині відвар чебрецю застосовують внутрішньо при метеоризмі, проносі, кольках і здутті живота. Його вживають для лікування шлунково-кишкових захворювань, при нервових хворобах, безсонні, цукровому діабеті, перевтомі та нічному нетриманні сечі.
Також чебрець використовують для регуляції обмінних процесів, стимуляції роботи імунної системи, при дефіциті вітаміну С.
З чебрецю роблять на ніч примочки при кон'юнктивіті. Компреси з настою трави прикладають на фурункули і місця, уражені грибковою інфекцією, екземою, гнійними висипами. Аплікації з лікарської трави використовують при алергії, опіках або ранах. Ванни з чебрецем мають властивість знімати запалення і біль при захворюваннях суглобів. Дітей купають у ванночках із додаванням цієї трави при підвищеній збудливості, тривожності та діатезі.
Настоєм або настоянкою чебрецю розтирають хворі місця при люмбалгії, невралгії, радикулоневралгії, паралічі, ревматизмі й поліневриті діабетичного та травматичного походження.
Чебрець відомий як засіб для збільшення потенції та лікування чоловічого безсилля.