"Loading..."

Майстри народних музичних інструментів і фондова колекція НМНАПУ (на матеріалі польових досліджень автора)

У даному дослідженні розкривається діяльність майстрів, які виготовляють українські народні музичні інструменти, вони самі грають на них та беруть участь у мистецьких заходах НМНАПУ. Аналізується їхня роль у трансляції етномузичної традиції українського народу. Також подається інформація про деякі музичні інструменти, зокрема Закарпатські, які містяться у фондовій колекції НМНАПУ. Дослідження базується на матеріалах етнографічних експедицій автора та фондової колекції народних музичних інструментів НМНАПУ.

Ключові слова: українські народні музичні інструменти, сопілкарі, інструментальна музика, майстри, ярмарок, фондова колекція .

This research reveals the activities of masters who produce Ukrainian folk musical instruments, as they play for them themselves and take part in the arts events of the National Museum of Architecture of Ukraine. Their role in translating
the ethno-ethnic tradition of the Ukrainian people is analyzed. Information about some musical instruments, including the Transcarpathian ones, which are contained in the NMNAPU stock collection is also provided. The research is based on the
materials of the author's ethnographic expeditions and the collection of folk musical instruments of the National Academy of Science of Ukraine.

Key words: Ukrainian folk musical instruments, copyrights, instrumental music, masters, fair, museum collection.

Одним з найплідніших збирачів фондової колекції музичних інструментів НМНАПУ (Національного музею народної архітектури та побуту України) є і залишається Ігор Шрамко [26.05.1938 − 28.04.2010] Освіту здобув вищу музичну. У 1970-80-ті рр. працював зав. сектором музичних інструментів відділу фондів Національного музею народної архітектури та побуту України, 26 травня − 12 червня 2011 р. в Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара” відбулася виставка, присвячена пам’яті дослідника і збирача народних музичних інструментів Ігоря ШРАМКА – “Народні музичні інструменти зі збірки Національного музею народної архітектури та побуту
України” куратором якої стала Катерина МІЩЕНКО [1].

А уже в 2016 році у Галереї «Печерська» відкрилася виставка українських народних музичних інструментів, основу якої, знов таки, становила колекція І.Шрамка.

Загалом колекція НМНАПУ становить 704 одиниці збереження. З них Закарпатських музичних інструментів − 31 одиниця, і ці інструменти представляють різні типологічні групи:

  • -Духові,
  • -Струнні,
  • -Струнно-ударні,
  • -Ударні,
  • Віброфони, (див. далі у статті).
Та повернемось до постаті самого збирача:
Ігореві Шрамку (фото 1) належить кілька справжніх відкриттів у царині української музичної традиції. Виставка 2011 року ілюстрвала з-поміж них три:
  • дослідження ймовірного строю і варіантів конструкції мамаївської кобзи
  • побутування та типи традиційних цимбалів в Україні
  • давні народні конструкції скрипок, що беруть свій початок від давньоруських гудків.
Джерелом цього відкриття стала непересічна знахідка − «ручні баси» з закарпатської Гуцульщини, які вивели дослідника на цілком певний стрій давнього українського інструмента − БАНДУРКИ, чи, як ми сьогодні кажемо, МАМАЇВСЬКОЇ КОБЗИ, добре знаної за зображеннями картин «Козак Мамай».

До питання реконструкції МАМАЇВСЬКОЇ КОБЗИ-БАНДУРКИ неодноразово зверталися майстри ще за радянського часу. Їхні напрацювання та цікаві конструктивні знахідки ілюструє представлене на виставці невелике зібрання кобз 1960 − 70-х рр., що з’явилося у Музеї також за активної участі пана Ігоря. На превеликий жаль, ці інструменти були від початку орієнтовані на уживання насамперед в оркестрах, а їхній величезний потенціал звичайного побутового інструмента був у той час, по суті, проігнорований.

І дуже даремно! Адже цей інструмент має багато переваг поруч із сучасною шестиструнною гітарою. Він менший за розміром і вагою, легший в опануванні і універсальніший в цілому. Його стрій приступний і малій дитині: будь-що зігране на ньому приємне для вуха… Зрештою, як і кожен витвір традиційної культури, він справді поєднує у собі просте, красиве і доцільне.

Побутування та типи традиційних цимбалів в Україні.

«ЦИМБАЛИ» (див фото 2) представлені усіма нині відомими різновидами, три з яких виявлено нами.

Найдавніший різновид побутує нині у Воловецькому районі Закарпатської обл. Мають вони усього шість бунтів струн (по три у бунті), які дають чотири тони квінтового кола і строяться за скрипкою (яку там називають “гуслі”). Ці цимбали вживаються лиш у реґіональному ансамблі, який складається з скрипки, баса і цимбал, де виконують функцію ударних та посилюють гармонічну визначеність виконуваних на скрипці мелодій. Цікаво відзначити, що конструкція цих цимбал подібна до конструкції гуслів, які знайдені нами на Дніпропетровщині.


Ручні баси. ХІХ ст. Закарпатська обл., Рахівський р-н, с.Водиця. НМНАПУ, МІ-64. Фото Катерини Міщенко

Дальшим розвитком цього архетипу є інструмент, що побутує в Сколевському і Турківському районах Львівської обл. Цей різновид відмінний кобилкою, котра дає можливість одержати діатонічний звукоряд в обсязі октави.

Наступний тип цимбал умовно названий нами «рахівським», бо поширений щонайбільше у цьому районі, відомий усій Україні і в кінці минулого сторіччя був описаний М.Лисенком. Має цей інструмент 13-17 бунтів струн (по 3-7 у бунті), які дають можливість одержати діатонічні звукоряди вживаних тут строїв − микуличинського, мадярського, волоського − в обсязі понад 2 октави. На цих цимбалах грають соло різноманітні танцювальні та пісенні мелодії, інструментальні п’єси для слухання. В регіональному ансамблі із скрипкою, басом та барабаном (який звуть тут «бубен») ці цимбали виконують як гармонічний супровід, так і мелодію, але, як правило, не солюють.

І останній тип − верховинський, який розповсюджений майже виключно у Верховинському та Косівському районах Івано-Франківської обл. Маючи по 17-27 бунтів струн (по 6-7 у бунті), він існує як ансамблевий та сольний тип інструменту. У типово регіональному ансамблі, який складається з двох скрипок, бубна та цимбал, останні можуть виконувати й провідну партію. Конструкція цих цимбал, шо має витримувати натяг значної кількості струн, відмінна і від рахівських, і від воловецьких, які теж різняться між собою. До того ж верховинські цимбали мають чотири голосники, тоді як інші типи − лиш по два. Слід вказати на багате декоративне вбрання, яке зовсім відсутнє у воловецьких і рахівських інструментах.

На всіх типах цимбал грають дерев’яними молоточками − «пальцятками», (у воловецьких вони тонші й довші), голівки яких інколи обтягують шкірою, що, однак, зовсім не є типовим.

Надзвичайно багате мистецтво цимбалової гри нашого народу, яке достатньо характеризувати − чи може буть щось красномовніше − фактом існування музичних творів з симфонічною формою розвитку тематичного матеріалу.

Факт побутування виявлених різновидів дозволяє інакше дивитись на історію побутування цього інструменту в Україні і не пов’язувати його появу в культурі нашого народу з проникненням в XIII − ХІV ст. західноєвропейських музичних традицій.

Кілька видів цимбал представлено і в добірці Закарпатських музичних інструментів з колекції НМНАПУ, хоча значна частина цієї колекції – здебільшого духові, була виготовлена майстром М. Ковчаром (див фото 3).

Дані щодо Закарпатських музичних інструментів з колекції НМНАПУ були зібрані мною у таблицю, яку подано нище.

Духові (див фото 4).
1. Закарпатьска обл., м. Воловець, Пищавка (пищалка) роботи Михайла Ковчара. Являє собою цівку, яка має три ігрових отвори. В губник вставлено деревяний пищик Декоративного оздоблення інструмент не має .(Н.Д. 2710)
2. Закарпатьска обл., м. Воловець, Скосівка роботи Михайла Ковчара Являє собою цівку без денця виготовленя з кори ліщини, губник зрізаний на скіс Оздоблення немає .(Н.Д. 2709)
3. Закарпатьска обл., м. Воловець, Скосівка велика роботи Михайла Ковчара Являє собою цівку без денця виготовленя з кори ліщини, губник зрізаний на скіс Декоративного Оздоблення та ігрових отворів інструмент не має .(Н.Д. 2711)
4. Закарпатьска обл., м. Воловець, Скосівка роботи Михайла Ковчара Являє собою цівку без денця виготовленя з кори ліщини, губник зрізаний на скіс Декор. оздобл. та ігрових отворів інструмент не має. (58 на 1см.)( (Н.Д. 2712)
5. Закарпатьска обл., м. Воловець, Скосівка з отвором роботи Михайла Ковчара виготовленя з кори дерева, Біля губника для оздоблення і кращого видобування звуку розташовано звуковий отвір. (38 на 1,2см.) (Н.Д. 2713)
6. Закарпатьска обл., м. Воловець, Скосівка роботи Михайла Ковчара Являє собою цівку без денця виготовленя з кори ліщини, губник зрізаний на скіс Декоративного оздоблення та ігрових отворів інструмент не має. (24 на 1 см.) (Н.Д. 2714)
7. Закарпатьска обл., Рахівський р-н, с. Водиця. Флояра саморобна, 6 отворів, орнамент – різьблені гілочки , довжина 64 см. см., (М.І.-62)
8. Закарпатьска обл., Рахівський р-н, с. Водиця. Флояра саморобна, 6 отворів, орнамент – геометричний., (М.І.-63)
9. Закарпатьска обл., Рахівський р-н, с. Водиця. Сопілка саморобна, 6 отворів, орнамент -оздоблена випалюванням 39 см., (М.І.-70)
10. Закарпатьска обл., Мукачівський р-н, с.Червеньово, Альт. (Н.Д. 4197)
11. Закарпатьска обл., м. Воловець, Трембіта (трумпета) роботи Михайла Ковчара виготовленя з кори. Декоративного Оздоблення та ігрових отворів інструмент не має. (97см. на 4,5м. ) (Н.Д. 2715)
12. Закарпатьска обл., м. Воловець, Трембіта (трумпета) роботи Михайла Ковчара складається з 3-х частин. Виготовлена способом круглого обплітання. Декоративного оздоблення та ігрових отворів інструмент не має .(Н.Д. 2716)
13. Закарпатьска обл. Межигірський р-н, с. М. Студене. Трембіта, обплетена лозовою корою, виготовлена з 2-х половин деревини (270 на 12 на 8,5) Дерево (М.І. 351-а)
14. Закарпатьска обл. Межигірський р-н, с. Пилипець Трембіта, обплетена лозовою корою, виготовлена з 2-х половин деревини (314 на 12,5 на 8,5) Дерево (М.І. 352)

Струнні (див фото 5).
15. Закарпатьска обл., Рахівський р-н, с. Водиця. Скрипка саморобна, деревяна, розміри: 59 на 20 см., на струнотримачі мідний поясок (М.І.-59)
16. Закарпатьска обл., м. Рахів. Скрипка саморобна, що належали народному музиканту І. Горані, кін. ХІХст. (58на 20,5 на 11,5) Дерево (М.І. 218)
17. с. Замогорів, Скрипка довбанка, деревяна,класичної фігурної форми, з 4-ма струнами, колір – червоний, ключі- чорного початок ХХ ст..400х120х30, (М.І. 519)
18. Закарпатьска обл., Ужгородський р-н, с. Довге Поле. Басоля саморобна. Смичок саморобний, 140 на 12 см. Дерево (М.І. 144)
19. Закарпатьска обл., Воловецький р-н, с. Гукливе Басоля роботи Коваля. Приструнок розписаний різьбленим орнаментом. Голівка оздоблена різьбленою людською головою (127 на 55 на 14) Дерево, метал (М.І. 355)
20. Закарпатьска обл., Ужгородський р-н, с. Довге Поле. Бубон двосторонній з мідною Тарілкою, шкіра з залишками шерсті, з ременем, колотушкою, діаметр 66 см., тарілки – 36 см. Дерево, метал, шкіра (М.І. 143)

Струнно-ударні (див фото 6).
21. Закарпатьска обл., м. Рахів. Цимбали, що належали народному музиканту І. Брамі, Два голосники у вигляді 6-пелюсткової квітки. 98 на 73 на 7. Дерево, метал. (М.І.-209)Закарпатьска обл., Воловецький р-н, с. Перехресне, №51
22. Цимбали, мають два голосники у формі стилізованої квітки, закомпонованої у геометричний орнамент (96 на 34 на 11) дерево. (М.І. 384).
23. Закарпатьска обл., Хустський р-н, с. Стебнівка. Цимбали гуцульські, оздоблені орнаментом. Мають два резонаторні отвори у вигляді квітки (дерево, метал)140 на 42)(М.І. 443).
24.Закарпатьска обл. Цимбали гуцульські, оздоблені орнаментом. Мають6 бунтів струн (по 2 у бунті) два резонаторні отвори (голосника)у вигляді шестипелюсткової квітки (дерево, метал) ліва половинка (боковина у формі крила птаха)(82 на 34 на 8)(М.І. 513).

Ударні та віброфони (див фото 7).
25. Закарпатьска обл., Рахівський р-н, с. Водиця. Дримба саморобна, залізна, з одним язиком , розміри: 4 на 2,7 см., (М.І.-60).
26. Закарпатьска обл., Рахівський р-н, с. Водиця. Дримба саморобна, залізна, з одним язиком, розміри: 5 на 3,2 см., (М.І.-61).
27. Закарпатьска обл., м. Воловець, Бубон роботи м. Ковчара, обручка пофарбована в зелений колір, колотушка деревяна 50на 20,5 см., шкіра, метал.(М.І. 364).

Окрім колекції, зібраної Шрамком, зібрання музичних інструментів у НМНАПУ постійно поповнюється, цікавими є свистунці Романа Мицкана, сопілки Віктора Терещенка та інструменти багатьох інших авторівв,які надходять до фондової колекції НМНАПУ зебільшого під час закупок на Музейних святах.

Розглянемо детальніше творчість вищезгаданих авторів.

Роман Миколайович Мицкан (див фото 8) народився 1953 року у місті Косів Івано-Франківської області. Тут проживає і зараз. Він має звання заслуженого майстра народного мистецтва України. З глиною працює уже більше тридцяти років. На питання «як ви почали займатися керамікою?», – майстер відповідає, що «дуже довго хотів займатися керамікою, та усе якось не вдавалося, і одного разу цікава історія вийшла: Я йшов на базар, а тут дядько продавав свистульки, я купив у нього три свистульки, поки дійшов додому – навчився грати. Думаю – Ой, це така цікава штука – може я попробую, і я попробував то на свою голову, і пішло-поїхало. Правда, ходив ще вчитися у Спілку художників гончарити, навчився там гончарному ремеслу і став робити всякі скульптурки маленькі, роблю також жіночі прикраси, музичні інструменти у вигляді скульптур – птахів, звірів, людей. Для цього використовую глини різних сортів». Глину Роман Мицкан добуває сам, бере її в Косові, у себе в селі на городі, і в Коломиї, а інколи замовляє у Слав’янську, на Хмельниччині, хоче ще з Луцька привезти. Глину майстер копає сам, вона має бути чиста, без домішок, потім її фільтрує через дрібні сита у рідкому вигляді, висушує, вистоює (вона кисне, інколи й місяць, а то й більше), потім уже замішує безпосередньо для роботи: «Це дуже копітка й тонка робота – часто гончарі цим не займаються, вони лише корінці повибирають із глини, та й крутять на крузі». Щоб якісно звучали виготовлені музичні інструменти: як прості свищики, так і більш складніші – окарини) Роман винайшов і свій авторський спосіб. Зробив у інструменті свисток, як у флейти (така флейта була у пана Романа дома, куплена ще за радянських часів.), зробив кілька отворів – і інструмент зазвучав). На музичні інструменти під розпис майстер бере косівську глину, а на ту, що без розпису – використовується коломийська, яка, за його словами, «має гарний черепок». Кераміку майстер декорує різними кольорами. Роман Мицкан провів багато майстер-класів, «люди вчаться, та не завжди роблять старанно, була хвиля, пов’язана з чемпіонатом Євро 2012, люди кинулися робити свистунці, приїхали до мене вчитися – я їм пояснюю, як треба – вони ображаються: ми то не робимо музичний інструмент, ми робимо свистульки... Ну то робіть свистульки?! – каже їм. Училася у Романа Мицкана і дочка Евгена Шевченка – голови Національної спілки майстрів народного мистецтва України, то пан Роман розказує: «так правильно все зробила: і модель свистка було взято із сопілки, і зроблена була старанно, то в неї окарина баранець вийшла, зробила акуратно на 4 дірочки, та й грає гарно – і хто хоче – той учиться і робить».

Терещенко Віктор (див фото 9) народився 18 березня 1944 р. у селі Літки Броварського р-ну Київської обл. Там мешкає і досі. Навчився грати від батька – Прокопа Андрійовича, а той був вчителем музики і грав на акордеоні. Син теж пішов батьковим шляхом – Віктор Терещенко 20 років навчав школярів співати та грати на різних музичних інструментах, в тому числі й на сопілці

Матеріал для виготовлення інструментів майстер заготовляє самотужки, вибирає такий, що «підходить до сопілки» – це ясен, дуб, шовковиця, плодові дерева – груша, яблуня, абрикоса (але вона, – жаліється Віктор Прокопович, – часто буває дуже тверда, покручена). Один із найулюбленіших матеріалів для інструментів – верба: «така стара верба біля хати тестя стоїть у Літках». Уже багато років Віктор Прокопович бере з неї деревину. Щоб із звичайного бруска дерева вийшла добра сопілка, потрібно виконати, за підрахунками майстра, близько ста операцій. Це щоб виготовити просту одинарну. Але В. Терещенко вміє робити ще й подвійні (джоломиги) та потрійні сопілки, які звучать відповідно у два й три голоси.

Джоломига або близнівка, двійниця – це музичний інструмент, який роблять із бруска дерева прямокутної форми, уздовж якого просвердлюють два паралельні канали. Перша цівка, на якій розташовано сім отворів (згідно з конструктивною розробкою В. Терещенка), веде мелодію, друга – з чотирма отворами – бурдон. Під час гри на інструменті створюється враження дуету. Свої інструменти майстер прикрашає гарними різьбленими геометричними орнаментами, а візерунки, – як він висловлюється – «бере з голови».

Віктор Прокопович презентує свої сопілки в різних містах і селах на мистецьких заходах, ярмарках, фестивалях. Але особливо полюбляє ярмарки у НМНАПУ. Сопілки майстра із задоволенням купували гості зі США, Канади, Польщі, Англії, Австралії, Німеччини. Спеціально для початківців сопілкар написав ноти з інструкцією, яку додає безкоштовно при купівлі інструменту. На ярмарку обов’язково він грає на інструменті, закликаючи відвідувачів, а також підіграє іншим народним музикам, які присутні на ярмарку (бандуристи, лірники, скрипалі та бубністи), що створює неповторний колорит ярмаркового дійства.

Отже, часто творчі особистості є одночасно і носіями традиційної музичної культури і майстрами музичних інструментів. Роль таких майстрів- музикантів надзвичайно важлива у відродженні та пропаганді традиційної української культури, а фондова колекція НМНАПУ становить матеріальну базу на основі якої можна проводити наукові дослідження, здійснювати тематичні виставки, і пропагувати народне мистецтво.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Татарчук М.А. Художні народні промисли Закарпаття на матеріалі польових досліджень // Народні художні промисли України:історія,сьогодення, перспективи. − Київ, 2016.
2. http://my.etnoua.info/novyny/vystavka-narodni-muzychni-instrumenty-zi- zbirky-nmnap-ukrajiny/http://my.etnoua.info/novyny/vystavka-narodni-muzychniinstrumenty-zi-zbirky-nmnap-ukrajiny/.


Фото 1. Шрамко Ігор


Фото 2. Цимбали. Початок ХХ ст. Закарпатська обл., Воловецький р-н. НМНАПУ, МІ- 513. Фото Катерини Міщенко
Коментарів: 1
Залиште свій коментар