У статті на прикладі діяльності Національного музею народної архітектури та побуту України проаналізовано інноваційні тенденції в сучасному музейному маркетингу. Автором описані сучасні технології організації дозвілля та культурно-освітніх проектів у музеях просто неба.

Ключові слова: музей, інтерактивні екскурсії, виставки, майстер-класи, фестивалі, заходи.

Світоглядні трансформації сьогодення обумовили принципово нове розуміння ролі українських етнічних традицій у сучасних культуротворчих процесах. Етнокультура сьогодні розглядається як альтернативний по відношенню до сучасної інформаційної культури життєвий простір зі своєю стрункою, вивіреною віками, гуманістичною ціннісною системою. Сьогодні найбільш значними культурними осередками, які зберігають пам'ять народу про найдавніші ментальні архетипи та стереотипи традиційного буття, є музеї-скансени. Виклики сьогодення вимагають нових підходів до організації культурно-просвітницької роботи цих закладів, а також нових підходів до аналізу змісту поняття «музей-скансен як соціокультурний феномен».

Актуальність теми визначається:

-                 новим поглядом на музей-скансен в умовах сучасних глобальних викликів;

-                 аналізом передових тенденцій та підходів до вивчення феномену музею під відкритим небом;

-                 запровадження різних сучасних технологій організації дозвілля в музеях такого типу;

-                 можливістю використання глобальних інноваційних підходів в діяльності музею на початку ІІІ тисячоліття.

Для різнобічного аналізу значення феномену музею у сучасних соціокультурних процесах важливим є застосування історико-ситуаційного та історико-ретроспективного підходів [2, с. 32], також видається доцільним враховувати найбільш усталені наукові підходи [5, с. 182], а саме:

1) Музей – це цілісна система, яка базується на системній інтегративній якості (здатність до збереження пам’яті).

2) Музей – це штучно створена людиною система для задоволення її соціальних потреб.

3) Музей – це адаптивна система, яка спрямована на задоволення досить широкого кола потреб.

Науковий підхід Т.Парсона до значення культури дозволяє зробити висновок, що саме через музей передаються знання про культурну ідентифікацію та етнічне сприйняття, адже процес акумулювання культурних стандартів має безпосереднє відношення до музеїв-скансенів, де представлені артефакти минулого і майже втраченого традиційного буття в сучасних реаліях сьогодення [6, с. 364-365].

Застосування в практиці функціонування музеїв під відкритим небом синергетичного методу дозволяє розглядати його як соціальний інститут і пояснити механізми саморозвитку культури на прикладі Національного скансену. Адже музей якраз зосереджує змістовний і сутнісний аспекти культури. Ю.Лотман поділяє її на різні субкультури, що знаходить своє відображення в предметах експонування [5, с. 290-299].

На музей покладено сьогодні такі функції:

-                 охоронна (збереження культурно-історичної спадщини);

-                 інформаційна (передача і отримання нових знань);

-                 регулятивна (регулює відносини у суспільстві);

-                 комунікативна (сприяє спілкуванню особистості і суспільства);

-                 організація дозвілля;

-                 соціалізуюча і культурно-виховна [2, с. 14].

Особливо це актуально в умовах трансформаційних процесів у музейній сфері в період глобалізації. Зарубіжні та вітчизняні дослідники (Ф.Фукуями, Дж.Сорос, С.Хантінгтон, Л.Робертсон, В.Толстих, В.Іноземцева, О.Білорус, В.Арсєн’єв, М.Федоров) наголошують, що сутність глобалізації зумовлена амбівалентним характером самого явища і сучасна музейна діяльність потребує зміни ідеології, переосмислення функцій музею, трактування його не лише як простору збереження та експонування, а як активного учасника процесу комунікації.

Цікавим є науковий доробок зарубіжних вчених, таких як Б.Лорда, С.Майлза, Г.Артса, С.Раньярда, О.Даршт, де одностайно підкреслюється ідея необхідності музейних інновацій, яка повинна впроваджуватися шляхом застосування підходів і положень музейного менеджементу, маркетингу, дизайну, реклами, паблік-рілейшинз, фандрайзінгу тощо.

В основу сучасного музею під відкритим небом повинно бути включене нове бачення соціального і культурного контексту функціонування: перетворення його на особливий соціально-культурний інститут в єдності соціальних та етнокультурних чинників, що зумовлює розробки механізмів трансформації музеїв-скансенів: переосмислення місця музею в глобальному суспільстві, розроблення інноваційних форм і методів роботи з відвідувачами у відповідності із вимогами часу, належна увага до специфіки роботи з різними категоріями відвідувачів. Сьогодні постало питання перебудови відносин між музейними установами і суспільством: на зміну пасивному відображенню дійсності відбувається активна взаємодія – запроваджується якісна видозміна експозиційної роботи і розширюються царина музейної діяльності, розробляються інноваційні програми культурно-освітньої діяльності, оновлюється експозиційний дизайн, відбувається трансформація класичних форм музейної роботи (використання інноваційних технологій експозиційного дизайну, застосування нових видів діяльності музейного менеджменту, маркетингу, правильної рекламної популяризації музею в засобах масової комунікації). Всі ці інновації мають одну важливу мету: зберегти сутність музею при значному осучасненні технологій його життєдіяльності.

Результатом таких пошуків має бути створення музейних установ нового типу – як етнокультурних центрів, де функціонують тематичні експозиції та виставки, акцентуючи увагу на невмирущих цінностях нематеріальної культури; постійно діють культурно-освітні програми для дітей різних вікових груп, що надає змогу зануритись в автентичне середовище кожного регіону; фактично створено етно-еко-музею, де все відтворюється з метою збереження етнокультурного і історичного середовища. Новітньою тенденцією сьогодні є поява на експозиціях «немузейних видів діяльності»: організація і проведення етнокультурних програм, фестивалів, функціонування етно-майстерень, магазинів із автентичними виробами, національних ресторанів тощо.

Наш музей сьогодні є центром духовного відродження нації і вимагає певного комплексу заходів для залучення коштів в роботі некомерційних музейних проектів, що отримують назву в музеєзнавстві фандрейзінг (raise-діставати, funds-гроші) і дають можливість не тільки актуалізувати роботу музею але і збільшити потік відвідувачів.

Додатковим джерелом фінансування в Національному музеї народної архітектури та побуту України сьогодні є: стягнення вхідної плати, роздрібна торгівля, розміщення на території музею закладів народного харчування, отримання орендної плати, організація освітніх програм, видавнича діяльність, але особливо заслуговує на увагу політика залучення до співпраці різних фондів, громадських організацій, земляцтв. Головним завданням музею є комплексне дослідження традиційної культурної спадщини українців. Важливим напрямком роботи є створення історико-архітектурних експозицій з автентичними пам’ятками народного будівництва та формування етнографічної фондової колекції. Музей набув світової слави як один з найбільших музеїв у світі. На сьогодні це відомий осередок національної ідентифікації, збереження самосвідомості і відновлення духовності українського народу.

Національний музей народної архітектури та побуту України є одним із провідних музейних закладів, котрий активно долучився до запровадження в практику сьогодення європейських інноваційних технологій, що мають на меті розширення можливостей музею, осмислення його не тільки як установи збереження найбільш давніх артефактів, але і як установи, покликаної наблизити відвідувача до традиційного етнобуття, дати можливість зануритися в атмосферу автентики та закріпити у свідомості людини найбільш вагомі архетипні уявлення народу в умовах етнічної асиміляції та трансформації.

Важливим завданням діяльності музею є відродження народних промислів та відтворення звичаєво-обрядової культури українців. У 1983 році у Музеї було запроваджено етнографічні ярмарки, на яких кращі народні майстри з усієї України представили зразки народного мистецтва та ремесел. Жвавий інтерес у глядачів викликають відтворення трудових процесів народних ремесел, що було надзвичайно актуальним на той час [7. с. 246].

Зростає роль і значення Національного музею народної архітектури та побуту України в національно-патріотичному вихованні української молоді. Музей є важливим науково-освітнім центром по впровадженню нових форм роботи з молоддю. Тут розробляються програми та нові форми проведення екскурсій з більш широкою проблематикою, які дозволяють відвідувачу більш глибоко і різнобічно пізнати українську культуру, народне мистецтво та ремесла. Науковими співробітниками музею проводиться робота із середніми та вищими навчальними закладами і запроваджуються в дію нові підходи у проведенні екскурсій та різнопланових тематичних виставок. Відомо, що у музейній практиці можуть використовуватися понад сто форм науково-освітньої роботи, але базовими в них виступають: екскурсії, лекції, консультації. Головна мета створюваної системи – розвиток особистості, формування у неї ціннісно-емоційного відношення до історико-культурної спадщини українського народу, виховання стійкої потреби у спілкуванні з нею, формування естетичних почуттів та смаків, розвиток творчого потенціалу уяви, фантазії та виховання музейної культури [4]. А музейні експозиції допомагають по-новому оцінити величезну культурну спадщину, створену багатьма поколіннями українців і сформувати у молоді інтерес та потребу до надбань народної культури.

У 80-х роках ХХ ст. в теорії музейної справи з̕ явився термін «музейна педагогіка», яка вивчає психологію сприйняття і знаряддя впливу на відвідувачів масових заходів Музею [3, с. 154]. Сюди відносимо заходи, спрямовані на виховання підростаючого покоління, зокрема включення їх у виставкову діяльність. У музеї традиційно проходить свято «Дитячої творчості», у яких беруть участь дитячі студії та гуртки з усієї України. Цікавим видом виховної та науково-освітньої роботи у нашому закладі є співпраця із дитячими фольклорно-етнографічним гуртами. Наші наукові співробітники проводять навчання стародавнім народним звичаям та обрядам. За нашої співпраці зроблено кілька програм, де діти можуть представити її у школах, будинках культури, на сцені нашого музею тощо. Апробовані у 2015-2018 рр. були: «Листи до святого Миколая», «Зустріч із Святим Миколаєм», «Різдво. Колядки», «Зустріч Зими і Весни», «Великдень. Веснянки», «Обливаний понеділок» тощо (фото № 01,02, 03, 04).

Новою формою роботи музею стало проведення для дітей та їх батьків заходу «Зустріч зі Святим Миколаєм». Протягом двох тижнів у хаті-садибі Святого Миколая із с. Мала Каратуль, хаті із с. Бзів та сільській управі проходили зустрічі, на яких дітей знайомили з правилами християнської етики, різдвяними святами, звичаями, традиціями українців. Колоритний інтер’єр садиби Святого Миколая створював настрій і давав можливість відчути дух старовини. У ході свята для дітей та підлітків було організовано різдвяно-новорічний обряд «Водіння кози», проведення майстер-класів по виготовленню різдвяної атрибутики.

Цікавим патріотично-виховним заходом на експозиції «Карпати» в 2018 році було проведення заходу «Посвята у студенти» спільно із Київським Національним Університетом культури та мистецтв.

Практика Британського музею щодо науково-освітньої та виховної діяльності показала позитивні результати, адже тут проходять уроки для дітей різного віку: «Усі розуміють значення місця, де відбувається урок. Учні дотримуються певних правил, які виховуються роками... Видно, що похід до музею не є для цих дітей тяжким випробуванням чи інтелектуальним подвигом. З раннього дитинства в них закладається думка, що ходити до музею – це цілком природньо...» [1].

Таким чином, співпраця музею та навчальних закладів розширює можливості викладачів у вирішенні завдань уроків історії, поглиблює увагу дітей до навколишнього середовища, допомагає цінувати надбання минулого, історію України, а отже, сприяє формуванню громадянського мислення. У молоді народжується національна свідомість, що формує неупереджене ставлення до інших культур, розуміння ролі та місця національного у світовій загальнолюдській цивілізації. Тільки постійна, планомірна робота з молоддю протягом всіх років може дати бажаний результат. І співробітники НМНАП України докладають чималих зусиль у вирішенні зазначених проблем.

У березні 2013 року вперше в музейній практиці було проведено свято закликання весни: «Теплий Олекса весну гукає, діточок розважає». Програма свята спрямована на залучення школярів до вивчення звичаїв та обрядів, пов’язаних із закликанням весни. Інтерес до цього заходу був не лише зі сторони дітей початкових класів, а й старшокласників. Адже тут дітей навчали народним танцям, веснянкам, гаївкам, ворожінням на майбутній урожай та долю. В програму заходу входила екскурсія на 45 хв., розповідь про весняні звичаї та обряди, ігри, майстер-класи по виготовленню витинанок та паперових птахів, розваги тощо. На завершення школярів пригощали трав’яним чаєм з печивом, а кожному учаснику вручили випеченого жайворонка.

Більше тридцяти років на теренах музею проходить свято «Осінь весільна». В 2012 році були внесені зміни до сценарію, які передбачали активну участь у весільних обрядах гостей музею. Треба відзначити, що в запропонованих інтерактивах та флешмобах відвідувачі відчували себе досить комфортно та впевнено. Суть даного процесу полягає в тому, що відвідувач вже виcтупає не як об’єкт виховної дії, а як рівноправний учасник обрядодійства, а отже спілкування з відвідувачами набуло форми діалогу. Вперше на це свято було представлено і колекцію святкового та весільного одягу, організовано показ народних та сучасних строїв. (Фото 05, 06).

Неординарну виставку під назвою «Кукурудзяне диво» показано на експозиції «Карпати». Тут представлено промисел плетіння з кукурудзяного листя. В інтер’єрі хати та хліва із с. Теребля Тячівського району Закарпатської області відвідувачі можуть оглянути майстерню відомої майстрині Олени Рущак із смт. Буштино Тячівського району Закарпатської області. Асортимент виробів майстрині надзвичайно різноманітний: від вжиткових речей (капелюхи, кошики, постоли, цукерниці і інше) до надзвичайно вишуканих сувенірних виробів (дзвоників, підківок, капелюшків та самобутньої іграшки – ляльки). На виставці зацікавленому відвідувачу нададуть інформацію про промисел та навчать виготовляти найпростіші вироби із листя кукурудзи. Найбільшої популярності майстер-класи користуються серед наймолодших гостей нашого музею.

В 2018 році було створено та відкрито меморіальну кімнату, присвячену вшануванню пам’яті Героя України, політичного та громадського діяча, письменника, правозахисника, лауреата Шевченківської премії, Кавалера Ордена Свободи Левка Григоровича Лук’яненка. Він – людина-епоха, людина-легенда, що все своє життя присвятила боротьбі за Україну, її незалежність та суверенність, пройшовши шлях від радянського дисидента до народного депутата незалежної України. 28 років ув’язнення стали його платою за мужність відстоювати свою громадянську позицію. Символічно, що день народження Левка Григоровича – 24 серпня – збігається з днем народження незалежної України. 16 липня 1990 р. за його участю було написано Декларацію про державний суверенітет України, а 24 серпня 1991 року Верховна рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України, написаний саме Левком Лук’яненком. Його діяльність за демократизацію та незалежність України є яскравою сторінкою європейської боротьби за права людини та самовизначення націй і стала в ньому одним із знаменних явищ. Саме тому 24 серпня 2018 р., в день його 90-річного ювілею, колектив музею вшанував пам’ять цієї видатної особистості нашого часу відкриттям меморіальної кімнати і виставки, укомплектованої з особистих речей родини Лук’яненко. Меморіальна кімната знайомить відвідувачів з різними гранями його публічної діяльності. В кімнаті представлено особисті речі Левка Григоровича, його світлини різних років у колі родини, на політичних акціях, громадських заходах, у тому числі і в НМНАПУ; державні нагороди, посвідчення Почесного Громадянина Чернігова і Городні тощо. Меморіальна кімната дає уявлення про Л.Лук’яненка як патріота і громадянина, політика, мислителя, історика, філософа, людини честі і совісті.

У 2018 році Національний музей народної архітектури та побуту України презентував 39 культурно-мистецьких заходів, метою проведення яких є відродження та популяризація народних звичаїв і обрядів, зростання національної самосвідомості шляхом виховання у відвідувачів музею шани до духовної спадщини та культурних надбань українського народу. Це «Різдво», «Маланка», «Водохреща», «Масниця. Колодій», «Веснянки. Гаївки. Обливаний понеділок», «Весняний ярмарок», мистецький захід «Моє рідне село», «У колі друзів. День польської культури», «День пам’яті», День ковальства», «День дитячої творчості», «Дні гончарства», Дні вишивки і ткацтва», «Дні різьбярства і плетіння», «Івана Купала», «Свято меду до Маковія», «День Незалежності України», «Осінній ярмарок народного мистецтва», «Осінь весільна», «Покрова».

Одними із нових творчих заходів, що містять елементи культуротворчої та виховної діяльності, є І Всеукраїнський фестиваль гуцульської культури «ГраждаFest», «Шоколадна країна», «Фестиваль борщу», кримськотатарський фестиваль «Егрідал», «Зустріч весни на полонині», «Свято Хліба» та ін. Проведення таких заходів на території музею дає можливість планомірно проводити культуротворчу та виховну роботу серед молоді.

У 2018 р. в НМНАПУ на експозиції «Карпати» вперше відбувся фестиваль гуцульської культури «ҐраждаFest» за підтримки Косівської районної держадміністрації та Косівської районної ради, Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, Львівської національної академії мистецтв, Регіонального центру народного мистецтва «Гуцульська гражда». Культурно-мистецьку програму представили: оркестр народних гуцульських інструментів Будинку культури с. Річка (керівник Микола Грепіняк), танцювальний колектив «Едельвейс» с. Шешори (керівник Михайло Петрів), народний аматорський фольклорно-етнографічний гурт «Вишиванка» Будинку культури с. Черганівка (керівники: заслужений працівник культури України Василь Звіздарик та Ганна Мицкан), народний аматорський музичний гурт «Гармонія» Косівського районного Будинку культури (керівник Леонід Процюк), дует «Браво» Косівського районного Будинку культури (у складі: Василь Лутчак та Зеновій Кіт), солісти-вокалісти Михайло Строїч та Марія Сумарук, фольк-рок-гурт «Гуцули» Косівського районного Будинку культури (керівник Ярослав Корищук). Фото 07.

На ґражді із с. Яворів Івано-Франківської області працювала виставка гуцульських народних промислів та ремесел «Життя як мистецтво», підготовлена НДВ «Карпати» Національного музею народної архітектури та побуту України, де було представлено кращі зразки гуцульського декоративно-прикладного мистецтва. Також відвідувачі мали змогу поспілкуватися з мольфаром, сфотографуватися у традиційному народному гуцульському одязі від колекціонера Сергія Кузя та дізнатися секрети вив’язування гуцульських хусток та наміток від художниці зі Львова Лелії Іваночко.

Косівщину на фестивалі представили народні майстри: Ганна Копильчук, Галина Крицкалюк, Наталія Кіщук; етнограф-колекціонер Богдан Петричук; студенти та викладачі Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв (Мирослав Радиш, Василь Перегінець, Руслана Захарків, Олег Гаркус, Ольга Швед), які проводили майстер-класи народних ремесел, покази моделей автентичного одягу та виставку-ярмарок виробів народних художніх промислів (кераміка, різьблення по дереву, сирна пластика, бондарство, мосяжництво тощо).

На фестивалі відвідувачам було запропоновано продегустувати продукти місцевої гуцульської кухні, зокрема, полонинські сири – будз, вурду, бринзу.

На заході гості мали змогу взяти участь у гуцульських народних іграх та забавах, які презентували фольклорні колективи з Косівщини. Ведучою даного заходу була відома співачка Оксана Стебельська, а в концертній програмі брав участь гурт «Українські Барви».

На фестивалі побували численні поціновувачі гуцульської культури та народних ремесел, зокрема, віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе, міністр культури України, Народний артист України Євген Нищук, заступник міністра енергетики та вугільної промисловості з питань європейської інтеграції Наталія Бойко, народний депутат, голова Комітету з питань культури та духовності Микола Княжицький, лідер гурту «ВВ» Олег Скрипка, співачка, телеведуча, президент мистецької агенції «Територія А» Анжеліка Рудницька.

Гуцульська культура – це самобутній і потужний за своїм духовно-естетичним потенціалом пласт української культури. Вона дала світу унікальне за своїм духовно-емоційним строєм мистецтво, звичаї, обряди, яскраву традицію художніх промислів та ремесел. Це і косівська кераміка, яку було номіновано до переліку культурної спадщини ЮНЕСКО, і художнє «поетичне» ткацтво Г. Василащук, і традиція художньої обробки дерева братів Шкрібляків і Корпанюків, і декоративні вироби з металу. Однак, сьогодні мистецька традиція Гуцульщини, яка, по суті, творить неповторне обличчя української нації на арені світових національних культур, перебуває на межі зникнення, не знаходячи послідовників серед сучасної молоді. Фестваль «ҐраждаFest» було створено з метою відродження та примноження гуцульської духовної та матеріальної культури, а також її популяризації як в Україні, так і в світі. Зазначена мета сприяє збереженню Україною своєї етнічної самобутності і культурної ідентифікації, надаючи фестивалю загальнонаціонального значення і формату не стільки розважального, стільки просвітницького.

В 2018 році НМНАПУ випустив календар «Традиційний рік українців», в якому прийняли участь відомі постаті української культури та політики. Спільно із етногалереєю «Спадок» (м. Тернопіль) було відзнято на 2019-2020 роки календар, який пропагує українські звичаї та обряди. (Фото 08).

Ще багато стоїть завдань перед працівниками музею. Так, на часі є відродження видавничої діяльності у закладі. Впевнені, що наукові збірники, монографії, науково-популярна література музею, що містять польові матеріали, наукові статті, буклети з музейних колекцій, давали б цікаву інформацію про музей та його діяльність.

Підсумовуючи, зазначимо, що в науково-освітню, культуротворчу та виховну діяльність Музею поступово впроваджуються нові форми спілкування з відвідувачами, засновані на сучасних інноваційних технологіях та інтерактивних методах. Активно реагуючи на виклики часу, музей впевнено набуває статусу провідного загальнодержавного культурного центру, що не лише спеціалізується на збереженні експонатів і пам’яток народної культури, але й є потужним освітнім простором формування національної самоідентифікації сучасних українців.

Список використаних джерел та літератури

1.    Інформаційний бюлетень «Український музей»(№2, 2007р.)

2.     Ковальченко И.Д. Теоретико-методологические проблемы исторического исследования//Новая и новейшая история. – М., 1995.- № 1.- с. 32-33.

3.     Микитенко С. Музейні експозиції національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» в системі культуро творчого, освітнього, та виховного процесу підростаючого покоління. // Переяславіка. Збірник наукових статей. Випуск 6(8), 2012.

4.     Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. (Збірник тез доп. та повід. міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького). – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.

5.      Музееведение. Музеи исторического профиля. – М., 1998. – С. 83-89.

6.      Парсонс Т. Общий обзор//Американская социология. Перспективы, проблемы, методы. - М., 1972. - С. 364-365.

7.      Скрипник Г. Етнографічні музеї України. - К.: Наукова думка, 1989.

Olena Gromova

(Kyiv)

INNOVATION IN THE CULTURAL AND EDUCATIONAL WORK OF NMNALU (FROM THE EXPERIENCE OF THE RESEARCH DEPARTMENT OF THE CARPATHIANS)

The article analyzes the innovative trends in contemporary museum marketing on the example of the National Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine. The author describes modern technologies of organization of leisure and cultural-educational projects in open air museums.

Keywords: museum, interactive excursions, exhibitions, master classes, festivals, events.