Вінок весільний. Поч. ХХ ст.

58 х 3 см

Дерев’яна стружка, лой, метал, парафін

с. Паньківці, Старосинявський р-н, Хмельницька обл.

Вінок – традиційний український головний убір із живих або штучних квітів, листя, гілок, тощо, який відомий у народному вбранні українок ще з доісторичних часів як атрибут обрядів весняного, літнього та осіннього циклів. Існують різні види вінків: весільні та святкові (Трійця, Купала, Жнива, тощо). 

Мода на  весільні воскові вінки прийшла до України із Західної Європи в кін. ХІХ ст. – поч.  ХХ ст., вони залишалися найпопулярнішою  прикрасою, практично, до 80-х років ХХ століття. Зазвичай, такі вінки виготовляли жінки-майстрині на замовлення чи на продаж. Для виготовлення вінків використовували різноманітні матеріали: бджолиний віск, парафін, лой, металевий дріт,  однотонний чи кольоровий гофрований папір, фольгу, дерев’яну стружку, пташине пір’я, тканину, намистини, нитки, вовну,  природній клей. 

У колекції Національного музею народної архітектури та побуту України зберігаються двадцять три різноманітні вінки, музейний весільний восковий  вінок походить із Поділля. У цій місцевості при запрошенні на весілля (п’ятниця, субота) наречена і дружка одягали кольорові вінки, а на весілля (неділя) молода, зазвичай, була у «білому», але іноді у таких вінках вживали вкраплення квітів ніжного кольору.

Представлений музейний головний убір для весільного обряду густо оздоблений парафіново-лоєвими «крапельками» або «восківками», доповнено ніжно-помаранчевими квітами  та кількома зеленими  листочками. Всі елементи з’єднані між собою металевим дротом та нитками. 

Цей вінок є унікальним музейним предметом у загальному зібранні НМНАПУ. Цінність його полягає у датуванні, складових виконання та тому, що фактура дерев’яної стружки з якої виготовлені квіти та листя дуже нагадує папір аналогів якому на сьогодні не знайдено (відомості етномайстерні «Коло» про зразки паперу у музеї історії села Бондурівка Чечельницького району Вінницької області). Такі вінки майже не зустрічаються у сучасному побуті українського Поділля. 

У 2022 році цей вінок був представлений на виставці «Кохайтеся чорнобриві», яка проходила у Національному заповіднику «Софія Київська».

Текст – Тамара Русінова, Людмила Назаренко  

Фото – Катерина Астаулова