"Loading..."

Вечорницям по Масниці – край

      Час біжить стрімко. Ось вже й закінчуються м’ясниці, а там і Масниця. Останній тиждень до Великого посту українці вміло прикрашали гостинами, веселими посиденьками, вуличними гуляннями з катанням на конях. І куди ж без гарячого святкового вогнища, яке мало спалити все зле, очистити тіло, поділитися чистою енергією, якої мало б вистачити на весь піст. У масничних забавах весело святкувалося і сільській молоді. Дівчата та хлопці справляли заговини окремо. Музики наймалися парубками, а дівчата збирали та накривали святкового стола, де царювали вареники, налисники з сиром та щедрим маслом. У цей час молодь обмінювалася символічними знаками –«колодками» у формі паперової квітки, бинди (стрічки) чи маленького символічного подарунка.

     Найбільше випробування чекало молодь в час посту. Припинялися зустрічі та гуляння – вечорниці.
DSC_0544 (1).JPG

     Вечорниці та досвітки для української молоді здавна були улюбленою формою дозвілля в осінньо-зимовий період. В Україні вони розпочиналися в різний час і розважалися там по-різному. Перші вечорниці зазвичай починалися від церковних свят: місцями – від Першої (28 серпня) до Третьої Пречистої (21 вересня), десь – від Семена (14 вересня), Покрови (14 жовтня), а від Кузьми та Дем’яна (14 листопада) починалися досвітки. Однак завершувався час молодіжних гулянь в Україні на Масницю – перед початком Великого посту. Але іноді (як на Хустщині) закінчувався на Стрітення (15 лютого). Тож у місцевих є таке прислів’я: «Прийшли громниці – прощай вечорниці».

     Сучасникам відоме поняття вечорниці. Коли почуєте про бесідки, оденки, вечірки, досвітки, супрядки чи вечереньки, то мова знову йтиме про вечорниці. Це їх локальні назви. Крім того різнилися місцеві традиції і складом учасників. У Центральній Україні ввечері збиралися молоді дівчата та хлопці приблизно одного покоління. На Поділлі та Волині сходилися молоді жінки та дівчата. На пограниччі цих земель вечорниці звалися забавами, бо робота завершувалася піснями, танцями та спільною вечерею з парубками.DSC_0572 (1).JPG

     У Галичині, на Закарпатті, Буковині після роботи не вечеряли. Було частування лише на початку та при завершенні періоду вечорниць. Цікавим було і те, що у згаданих землях вечорниці відбувалися під наглядом старших і без особливих можливостей залицяння. Розходилися, тільки сідало сонце, а про ночівлю чи досвітки і мови не було. На Гуцульщині великої потреби у досвітках не існувало, бо дівчата виходили заміж досить рано. Тому на гуляння ввечері збиралися молодими подружжями.

     Центральні землі України мали свою традицію. На вечорниці в окремій хаті збиратися молоді та неодружені. Із старших була присутня лише вечорнична мати, або пані-матка, яка уважно і відповідально слідкувала за моральними принципами молоді у час досвіток.

     На молодіжні вечірні гуляння, як виняток, запрошувався старший гість: цікава людина, гарний і дотепний оповідач.

     Дивним сьогодні здаватиметься те, що брати і сестри не могли іти в один гурт на вечорниці. Мабуть, щоб не траплялося переходити одне одному дороги у залицянні, ходили на різні кутки.

     Довгі вечори минали швидко за роботою, гарною оповідкою, дотепним жартом. Тут складалися неповторні українські пісні: ліричні, жартівливі, до танцю. Згадували та вчили молодших дівчат пісень до календарних свят.

     Частими гостями на гулянні були музики, винайняті парубками для танців. Саме на таких вечірках складалися пари, які на м’ясниці справляли весілля.
DSC_0529 (1).JPG

     Хто ж не встигав вибрати пару до Великого посту, ті мали час на залицяння у розквіт весни. Дівчата збирались на вигоні викликати весну гукавками, гагілками, ягілками, веснянками . У цей час дівки намагалися трохи почарувати. Щоб привернути до свого гурту більше парубків закопували горщик каші, а ще голку, щоб прикріпити до свого кутка чужих хлопців, крутили веретено, щоб від дівочої краси чоловічі голови крутилися.

     На Великдень хлопці віддаровували дівчатам за масничну колодку цукерками, гарною хустиною, а іноді і намистом. На Заході України біля церкви молодь розводила гаївки, а старші люди та батьки уважно слідкували – хто кого вподобав і від кого на осінь чекати сватів.


     Далі селян чекали літні польові та домашні роботи, коли зрідка молоді люди зустрічалися на вулиці, на колодках, на вигоні, щоб поспівати та потанцювати. Це траплялося у вихідний день чи на свято, коли гріх було працювати.

З кінця літа чекали на нові вечорниці.
Коментарів: 0
Залиште свій коментар