"Loading..."

Ярмарок?.. Ярмарок. ЯРМАРОК!

Куратор виставки: Ольга Жураківська

Ярмарок... Скільки незвичних образів у нашій уяві створює лише одне слово. Отак скажуть –  а ти заплющуєш очі і, наче на яву, бачиш дерев’яну церкву біля великого майдану з молодою зеленою травою. А на тому майдані чимало возів, та все не порожніх – із товаром. Проходиш повз, а там... глечики, кошики, хтось підкови привіз, а в тому возі тканини, а тут молодичка стоїть із вишитою шовком скатеркою, а тут діти бігають з медовими пряниками в руках, там молодик до дівчини залицяється, а то батько стрічки дочкам вибирає, і люди якісь дивні, не наші, гарне намисто привезли. А ось і ряди з худобою. Багато всіх, хоч тікай – такий галас стоїть. Там музики зібрались, інструменти настроюють, тут кобзар із поводирем думу співає, біля церкви лірник грає, а на в’їзді до майдану казку показують. Кидаєш оком навкруги й не знаєш, куди йти, де цікавіше, де дешевше, де дівки кращі, де парубки вправніші.... Одним словом – ЯРМАРОК. 

01.jpg
15.jpg
17 (1).jpg
18 (1).jpg
19 (1).jpg
20 (1).jpg
21 (1).jpg

Ярмаркування в Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Це один із важливих елементів традиційно-побутової культури. Ярмарок, хоч і був місцем торгівлі для наших предків, але на цьому його роль у житті громади не закінчувалась. Ярмаркові площі стали осередками культурно-розважальних дійств, місцем знайомства молоді, своєрідним способом дошлюбного спілкування. Зазвичай ярмарки організовували на великі свята, їхня періодичність та тривалість визначалась органами місцевого самоврядування. Але, на жаль, багатовікова традиція проводити ярмарки зникла у 20-х рр. ХХ ст. з приходом до влади більшовиків. Саме вони намагались вирвати коріння ярмаркування з сердець українського народу.

На наше щастя це коріння проросло глибше, ніж сподівались кати, і традиція відродилась знов через якихось 60 років на базі Національного музею народної архітектури та побуту України. Уже в 1983 році було проведено перший етнографічний ярмарок. 

02.jpg У витоків ярмаркування в НМНАПУ стояли наукові співробітники Музею, які не тільки запропонували створити подію, але й їздили всією Україною, шукали унікальних майстрів – людей, що зуміли зберегти народну традицію створення автентичних речей. 

Особливе місце у відновленні ярмаркової традиції належить Вовченку Петру Трохимовичу, Долі Олексію Леонтійовичу, Орел Лідії Григорівні та Щербань Світлані Олексіївні. Саме на їхні плечі лягла відповідальність за відродження форми ярмарку, яку підтримують і по нині. А натхнення їм дарувала невичерпна народна творчість, у тому числі й картини та художні твори наших знаних митців. 

03 Лисенко_ярмарка.jpg

Автор: М. Лисенко; назва: «Ярмарок в Ніжині”»; с. Золотоноша, Драбівський р-н, Черкаська обл.; полотно, олія, живопис. Картина зберігається у фондовій колекції НМНАПУ/

Співробітники Музею запрошують майстрів, які у своїх роботах продовжують традиції, зокрема, васильківської та косівської кераміки, решетилівських килимів та гобеленів, поліських кошиків, кролевецьких рушників, борщівських сорочок... усіх і не перелічити. 

12 (1).jpg04.jpg05.jpg

06.jpg

07.jpgІ, звичайно, народні пісні, танці, сценки, театральні вистави у виконанні найкращих фольклорних колективів нашої квітучої України, а інколи – і співробітників Музею..., 

08.jpg

09.jpg10 (1).jpg11 (1).jpg

адже основним завданням нашої роботи є збереження й популяризація народних промислів і ремесл. Ба більше, за допомогою майстрів, що зберегли, і науковців, які знайшли, забезпечується зв’язок поколінь між нашими прадідами та нами.

У  час скрути, у процесі кривавої визвольної війни з російською ордою, серед горя й жалю стає не до ярмарку, а тим паче веселощів, але прийде українська перемога, зійде наше сонце, і ми скажемо: «До зустрічі на ярмарку в Національному музеї народної архітектури та побуту України!».

16 (1).jpg22.jpg23 (1).jpg24 (1).jpg


Коментарів: 0
Залиште свій коментар