"Loading..."

Функціонально-обрядова класифікація рушників Наддніпрянщини

ФУНКЦІОНАЛЬНО-ОБРЯДОВА КЛАСИФІКАЦІЯ РУШНИКІВ НАДДНІПРЯНЩИНИ.

Вишитий традиційний український рушник – це оберіг, що несе певні символічно-магічні обрядові функції і відноситься до тих предметів народного мистецтва, які притаманні як минулому так і сучасному суспільству. З найдавніших часів рушник супроводжує людину впродовж усього життя, і є невід’ємним атрибутом в обрядах (таких як весілля, хрещення, зустріч і провід гостей, календарні свята), а також в інших ситуаціях (похорони, поминки тощо). Універсальність рушникової тканини дозволяє використовувати рушник як обрядову, декоративну чи ужиткову річ. В обрядах та звичаях рушник міг перетворитися на ритуальний пояс, перев’язь, головний убір, покрив, підножник тощо. Він був символом і представником роду у найважливіших обставинах життя, виступав в якості символу роду, родового оберегу. Отже, за функціональним призначенням всі рушники можна умовно поділити: на побутові які в свою чергу поділяються на ужиткові та декоративно-ужиткові; та обрядові - залежно від використання в календарній та родинній обрядовості, ритуальні.

Ужиткові рушники. З назви вже видно саме призначення даної групи рушників, але їх ще можна розділити на дві частини – більш скромно оздоблені для щоденного вжитку та гарно оздоблені високою вишивкою з певними орнаментальними мотивами рушники для прикраси оселі - декоративно-ужиткові.

·                   До ужиткових рушників відносяться:

Утиральник,– різновид побутового рушника, для витирання рук і обличчя символізує побажання здоров’я та краси.

Стирок - різновид побутового рушника, для витирання посуду.                          Хлібник – для зберігання хліба. Невеличкий шмат полотна оздоблений по краях двома вузенькими смужками орнаменту. З часом «хлібниці» почали гарно вишивати й посередині на Великдень.

·                   До декоративно-ужиткових:

Кілковий – рушник призначений для оздоби хати, частіше вишивали різноманітні квіткові мотиви: букети, вінки, гілки, вазони, смуги.

Божник, «набожник», «угольник» - з приходом християнства зберіг своє почесне місце у хаті і прикрашає ікони. виконує функції – захисту, оберегу.

Дарунок для друзів - як згадка і вдячність за довгі роки дружби, тощо.

Обрядові рушники, як священну річ, як оберег використовували у святкових обрядах та у важливих подіях у житті людини: народження, весілля, смерть. Рушник ставав у цей час частиною одягу. Новонароджену дитину благословляли рушником та завивали в нього на щастя й добру долю. Ось так він був першим одягом дитини — людини. На хрестинах кумів перев’язували рушниками та дарували їх декому з гостей.

·                   На народження дитини родини-хрестини:

Крижмо - чистий білий рушник, або лише полотно, на котре приймали малу дитину при хрещенні, що символізувало чистоту новонародженої душі. Вважали, що не можна було нікому передаровувати, щоб не зломилася дорога життя. В 1 пол. XX століття рушник крижмо замінено на чисте біле полотно, якого має бути непарна кількість метрів, з якого потім дитині шили сорочечки чи платтячка і т.п. [1]. А в 2 пол. ХХ ст. рушник, крижмо, пелюшку – вишивають.

«На хрестини» - рушник дарунок від хрещеної матері з побажаннями щасливої долі дитині, вишивався світлими, веселими кольорами, без жодного чорного стібка.

Обрядове вставання молодих на рушник – є одним з магічних способів перенесення на людину надприродної сили Роду, що дає здоров‘я, силу, захист. Тому правильно вишитий рушник сприяє молодим у їх сімейному житті – це дорога на якій закладено їх Долю. Він не може бути строкатим, перенасиченим різними мотивами й орнаментами. Вседозволеність недопустима, тут існують певні ритуальні табу – закони, які не обговорюються, або як казали наші прабабусі – «так годиться».

·                   До весільних обрядів відноситься рушник:

«Весільний» – відображає майбутні мрії, побажання, уявлення про щасливу подружню долю. Мотив «дерево життя» - увібрав у собі ці всі якості і три ярусність світобудови, і всі похідні орнаментальні мотиви «вазон», «букет», «вінок», «вінець»; «лебеді», «голуби», «павичі».

Божник, «на ікони» - з прикрашає весільні ікони.

«на коровай» - оберіг.для збереження ритуальної чистоти короваю.

«на хліб», «хліб-сіль»- поширений звичай вітати дорогих гостей хлібом і сіллю на рушнику.

Підперізувач – «червоний» рушник із зображеннями Рожаниць, (та двоголових орлів) використовувались на весіллі, як захист лона дівчини від лихого ока.

Плечовий – для пов’язування через плече старост, (сватів) на знак вдалих заручин.

Подарунок– як знак побажання щасливої долі.

Дарунок для шанованих гостей - як дяка участь в обряді, події.

Старші люди готуючись до відходу дають наказ рідним поховати їх у весільному одязі, з весільним рушником, як велить давній звичай, щоб зустрітись знову. Саме тому давні зразки весільної обрядовості майже відсутні, ми можемо лише припускати якими були ці речі споглядаючи старі фотографії.

·                   До поховально-поминальних обрядів відносяться рушники:

Поховальний – чистий, білий, довгий рушник чи полотно на якому спускали тіло небіжчика до ями. Віз, на якому везли домовину, встелювали рушниками. На знак жалоби вивішували на воротях або у вікні рушник.

Хрест на могилі молодого хлопця перев’язували рушником.

Молодій дівчині, в домовину, клали під ноги згорнутого весільного рушника, щоб в подальшому житті знайшла свою пару.

Саван - чистий білий рушник в який загортали тіло небіжчика, бажаючи йому подальшої світлої дороги у зоряних світах.

Поминальний, «на хрест», «на могилу» – рушник з вишитими переважно чорними нитками із хрестами, могилами, церквами, свічками, зображенням качок, метеликів, квітами з опущеними голівками, перевернутими буквами. Вивішувався на поминальні дні.

·                   Використання рушників у ритуалі:

Обиденний, «оберіг», «на здоров’я» - в часи епідемії хвороби чи посухи з вечора до рання, групою жінок, ткався і вишивався рушник з певними символами, побажаннями, щоб відновити, виправити проблему, коли інші методи не допомагали. Складені енергії воєдино, очевидно, робили такий рушник унікальним по силі свого впливу [2].

Для воїнів, «на проводи до війська» - рушники обереги, щоб повернулися живими із зображеннями орлів-соколів, вершників, собак, дубового листя).

«на хрест» при в’їзді в село - оберіг,як знак, що в цьому селі є церква.

«на хрест» або «на дерево» біля цілющого джерела, криниці оберіг, пожертва богам за допомогу і захист (від хвороб).

Ритуальні рушники найменше відомі і утаємничені, на сьогоднішній час мало хто може розповісти про його побутування

Зберігся також звичай, будуючи хату, останню крокву на завершення даху заносити на рушниках, потім наймолодший з майстрів має поставити на вершину даху вінок — букет з гілок берези або дуба (не сухі гілки, а свіжі, бо може загинути рід), разом з квітами, пов’язані рушничком, якого для цієї мети вишивала майбутня господиня дому. У наш час у деяких районах Галичини його замінюють кольоровою стрічкою, якою пов’язують віху.

З літописів ми знаємо, що рушники уживали ще в дохристиянських релігійних відправах. В гаях, лісах розвішували рушники на гілках дерев і тоді починали обряди. З прийняттям християнства народ пристосував рушники до християнських традицій. Століттями вважали рушники охоронним магічним талісманом. Хоч згодом це забулося, та рушника не усунули з традиційних обрядів [1].

 

Література:
1.            Волинець Л. Обрядові рушники.-http://poez.in.ua/%D0%BE%D0%B1%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D1%80%D1%83%D1%88%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8

2.            Босий О.Г.- Символічно магічні-функції ткацтва у звичаєво-обрядовій культурі. - http://ridivira.com/uk/buttia-ukraintsiv/396-symvolichno-mahichni-funktsii-tkatstva-u-zvychaievo-obriadovii-kulturi


Коментарів: 0
Залиште свій коментар