"Loading..."

Всесвіт у яйці: дослідження традиції, обрядів, звичаїв, вірувань

    У статті досліджено історію розвитку та інтерпретацію символів орнаменту українських писанок. Зроблено спробу з’ясувати, чому саме яйце було обране для писанкарства. У роботі розглянуто розвиток писанкарства в контексті глобалізації та технологізації сучасного українського суспільства.
Ключові слова: писанка, воскова техніка, яйце, світобудова, астрофізика, традиція, вірування, звичай.


    В Україні існує традиція прикрашати пташині яйця до Великодня, використовуючи унікальну восково-резистивну техніку «батик»: на яйце малюнки наносять бджолиним воском, а потім його занурюють у низку барвників. Прикрашені за допомогою такої техніки яйця на територіях, де проживають українці, називаються писанками.
    Писанки часто дуже вигадливі та багатосенсові, наповнені символами захисту та добробуту. Багато століть українська писанка випромінює світло і красу, величний політ думки й духовний досвід. Проходячи інтерпретацію поколінь, вона доносить до нас знання, світогляд і вірування далеких предків.
   В умовах тотальної глобалізації, змішування регіональних і національних культур актуальним залишається питання збереження та розвитку своєрідності та багатства народного писанкарства, вивчення його семантики та впливу на українську культуру.
   Мета дослідження – актуалізувати та популяризувати серед молоді традиційне українське писанкарство за допомогою інтерпретації його через сучасну технічну термінологію та звернення до глибинної пам’яті пращурів.
   Першим дослідником української писанки був професор М. Сумцов. Він описав обрядове використання писанок в Україні та в інших країнах світу, приділив особливу увагу розгляду їхньої орнаментики [16]. Важливим внеском у вивчення історії українського писанкарства стала публікація ілюстрацій із колекції писанок Лубенського музею К. М. Скаржинської. Велику вступну статтю до альбому-каталогу цієї колекції написав С. Кульжинський [11]. Цю роботу разом із монографічним нарисом М. Сумцова можна вважати першими науковими публікаціями про українські писанки. Етнографічними дослідженнями Волині займалася О. Косач‑Драгоманова (Олена Пчілка). Результатом її досліджень став альбом «Украинский народный орнаментъ. Вышивки, ткани, писанки», що вийшов друком у Києві в друкарні С. Кульженка [9].
   У радянський період писанку віднесли до культових релігійних традицій і заборонили. Через заборону та Голодомор на Лівобережній Україні традиція писанкарства майже щезла. Єдиним виданням, що привернуло увагу багатьох дослідників у цей історичний період, був альбом «Українські писанки» Е. Біняшевського, який містив ілюстрації писанок. Писанка як мистецтво почала відроджуватися у 60-ті роки ХХ століття [2].
З наших сучасників-науковців історію та семантику писанкарства досліджували Г. Галян [4], П. Мицик [14], І. Михалевич [13]. Науковий співробітник Національного музею народної архітектури та побуту України Є. Гайова описувала орнаментику та значення символів, створених на писанках Полтавщини [3].
Дослідженням, реконструкцією та відтворенням української писанки займаються писанкарки З. Сташук, О. Білоус [1]. Вони відписали 2219 зразків, які зберігаються в різних музеях України. Також вони видали альбом із кольоровими фотографіями відтворених ними писанок. Цікавий альбом створила і відома писанкарка-дослідниця В. Манько.       Вона зібрала велику кількість орнаментів, описала також і значення символів [12].
   Символи, які ми бачимо на автохтонній вишивці та на писанках, дослідники давно зіставляють із символами неоліту.
   З доби пізньої бронзи до нас дійшли культові яйця, що були виготовлені з глини або каменю. Культові зашліфовані моделі яєць (з амфіболіту, кварцу,  глини, тальку) знаходили майже в кожному житлі під вогнищем або серед інших культових речей. На одному з кам’яних яєць були вигравірувані позначки – символ «сосонка», дотичний до культу змія. Але іноді трапляються винятки, наприклад, під час розкопок курганних поховань періоду катакомбної культури (2700–2000 рр. до н. е.) на території України були знайдені шкаралупи пташиних яєць.
   На території України писанки відомі дуже давно. На кераміці кукутень‑трипільської культури (V–ІІ тис. до н. е.) дослідники побачили орнаментальні малюнки, які дуже нагадують орнамент на сучасних українських писанках. Тут можна натрапити на мотив розділеного яйця: зображення подвійного яйця, яке розділяє змій. Саме яйце може бути розділене впоперек (діаметрально) або знаком змії, або «сосонкою», що передає уявлення про поділ на два світи [Рис. 1], [Рис. 2].
НД-9193.jpg  Ж-1830.jpg
       Рис.1. КВ-873/60 НД-9193. Писанка.                                                              Рис.2. КВ-672/83 Ж-1830. Писанка.
                     НМНАП України                                                                                         НМНАП України

Тут і далі фото мають ілюстративний характер
Вважається, що такі зображення означали, запліднення і, відповідно, зародження нового життя [Рис. 3]. Зображення богині Лади на знайдених керамічних виробах також дуже нагадує образ Берегині на писанках. Використання зображення можна прослідкувати ще до християнських часів, коли Берегиня втілюється в образі захисниці Матері Божої Оранти.

НД-9163.jpg
             Рис.3. КВ-873/18 НД-9163. Писанка.
                         НМНАП України

   У Карфагені з VІІ ст. до Р. Х. існував звичай розписувати восковою технікою страусині яйця, з яких виготовляли культовий посуд. Їх можна вважати найдавнішими на сьогодні писанками [13].
    Виготовлення керамічних розписаних яєць набуло найбільшого поширення за часів Київської Русі. Знайдено приблизно 70 таких яєць, що датуються ІX–XIII ст., на території Черкащини, Київщини, Чернігівщини, Полтавщини, Рівненщини. Такі знахідки порожні всередині, з отвором для ручки з тупого кінця, їхня поверхня вкрита поливою з розписом або круговими смужками. Усередину такої писанки вкладали керамічну кульку, у такий спосіб створюючи калатало. Традиція виготовляти різноманітні шумові предмети (калатала, стукалки, довбешки, брязкальця) також була багатовіковою в Україні – ними хлопці відганяли «нечисту силу» [14].
    Отже, можемо стверджувати, що на території України кам’яні (керамічні) яйця для захисту від недружніх сил орнаментують уже кілька тисяч років.
    Цікаво, що найстарішу писанку на натуральному яйці було знайдено в Польщі. Її датують ХІІ ст. А найдавнішу писанку на території України знайшли у Львові у 2013 р. Вона написана на гусячому яйці і містить символ «вужика»‑меандра [Рис. 4], [Рис. 5]. Вік такої неймовірно рідкісної знахідки становить приблизно 500 років, ця писанка відноситься до козацької доби. Звичай малювати писанки був розповсюджений по Південній, Середній та Західній Європі, але зберігся тільки в Україні, Румунії, на Балканах і в західних слов’ян [4].

НД-13045-43.jpg    НД-19514-8.jpg                                                                                  
        Рис. 4. КВ-976/95 НД-13045/43. Писанка.                                                        Рис. 5. КВ-1190/1 НД-19514/8. Писанка.
                 НМНАП України                                                                                                   НМНАП України

    Сакральне значення писанки як оберегу має дві складові – саме яйце і символічні знаки, нанесені на нього. Так, декоративні візерунки, створені людиною на поверхні писанки, мали особливе призначення: оберігали її від лиха, допомагали в житті та праці. Такий оберіг містив звернення до добрих сил, відвертав лихі сили, розповідав про створення світу. Найбільш поширеними орнаментами давніх слов’ян були розетка, хвиляста лінія, Берегиня [Рис. 6], [Рис. 7]. Найдовше (до ХVІ ст.) затрималися обряди з використанням писанок, які були покликані допомогти жінкам у народженні дітей.

     НД-9183 (2).jpg  НД-8612.jpg           
             Рис. 6. КВ-873/38 НД-9183. Писанка.                                             Рис. 7. КВ-841/137 НД-8612. Писанка.
                          НМНАП України                                                                             НМНАП України

   Запроваджуючи християнство на Русі, церква вдало використала язичницькі вірування й народні звичаї, зокрема святкування Великодня навесні як пробудження всього живого на землі, що збіглося з християнськими пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа. Наприклад, офіційна версія присутності крашанок і писанок до християнського Великодня розповідає нам про те, що після Вознесіння Ісуса Христа на небо, проповідуючи Євангеліє, прийшла до Риму Марія Магдалина. Дійшовши до тодішнього імператора Тиберія, подала йому яйце зі словами «Христос воскрес!». Тиберій із насмішкою промовив, що скоріше біле яйце стане червоним, ніж мертві оживуть. Яйце вмить почервоніло, що дало християнам уявлення про сакральне значення яйця як символу світу, омитого кров’ю Спасителя і в такий спосіб відродженого до нового життя [15]. Однак у Біблії про такі події не згадується.
   Те, що яйце мало сакральне значення для людей задовго до виникнення християнства доводить нам археологія. З часів ранньої бронзи яйця були елементами поховального обряду. Наприклад, шкаралупи писанок разом із зерном і половою знаходили у стінах трипільських глиняниць, у могилах етрусків. Також яйця птахів, переважно страусів, або їхні моделі знаходять у похованнях давньогрецьких міст-держав [14], [4].
   Яйце світове, космічне трапляється також у міфах і казках багатьох народів світу. Людей завжди дивувало те, як із неживого яйця з твердою шкаралупкою з’являється життя. Із світового яйця народжується Всесвіт або персоніфікована творча сила: бог-творець, герой тощо. Інколи з яйця народжуються різні представники нечистої сили – змій, чорт, домовик. Першоосновою цього повір’я, можливо, був міф про два яйця: з одного народжується добро, світло, а з іншого – зло, темні сили [4]. І в народній медицині яйце (символ життя) має перебрати зурочення, зцілити хворих – яйцем «забирають» (викочують) хворобу з тіла немічної людини.
   Міфи народів різних частин земної кулі виводять утворення нашого Всесвіту з яйця. Наприклад, за праслов’янською міфологією, був бог і хаос. Потім півень (за більш ранніми переказами – курка), якого прислав бог, залишив у печері яйце, з двох половинок якого утворились земля і небо, а  жовток став сонцем. З яйця також потекло сім річок, заквітла нива, утворилися дерева, птахи, тварини [8].
   На Сході вважалося, що в той час, коли скрізь на землі панував хаос, у величезному яйці були сховані всі форми життя. Шкаралупу зігрівав божественний вогонь, даючи яйцю тепло творіння. У цьому яйці ріс Великий Паньгу. Він узяв сокиру й розрубав шкаралупу. Усе невагоме стало небом, а щільне – землею. Паньгу з’єднав небо із землею, створив вітер, простір, хмари, грім, блискавку, сонце зігріло землю, засвітив місяць, народилися планети й зірки.
   Отже, аналізуючи міфи про створення світу в різних народів, можна зробити висновок, що яйце для давніх людей було джерелом і життя, і Всесвіту. Використовуючи писані яйця або їхні моделі, наші предки намагалися доєднатися до природи та підкреслити свою нероздільність із нею.
   Старенький учитель маленької сільської школи на Луганщині, навчаючи одинадцятирічних дітей географії, пояснював внутрішню будову планети Земля на прикладі яйця: жовток – як ядро планети, білок відповідає мантії, шкаралупа – це земна кора [5, 74–76]. І дійсно, якщо звернутися до географічних даних, то навіть у масштабному співвідношенні можна порівнювати будову нашої планети зі структурою звичайного курячого яйця. Наприклад, якщо пробити шкаралупу (земну кору), витече частинка білка (магми) і застигне через деякий час, утворюючи нерівності на поверхні яйця (плато і гори).
      Якщо ми звернемось до сучасної фізики, то можемо зустріти докази мудрості наших предків. Наприклад, атом теж має ядро, навколо якого рухаються електрони, найменші частинки світобудови, утворюючи завдяки своїм орбітам близький за формою до кулі порівняно стабільний мікрооб’єкт.
   Приблизно за тим самим принципом «живуть» і галактики. Якщо розглянути їхню будову у світлі досягнень астрофізиків останніх десятиліть, то матимемо схожу картину.      Кожна галактика має у своєму центрі масивну чорну діру, навколо якої зосереджена велика кількість близько розташованих (у космічних масштабах, звичайно) зірок, що утворюють разом близьке за формою до кулі (сфероїдальне) «ядро» спіральної галактики (балдж). Розташування інших зірок і зоряних систем галактики знаходиться переважно в площині (екватор галактики). Але кожна галактика має гало – сферичну структуру навколо диска галактики та «корону» сферичної форми, що складаються з космічних пилу, газу, зоряних кулястих скупчень і темної матерії, у результаті утворюючи обмежену структуру навколо диска галактики, яка фактично утримує від безкінечного розширення холодний газ гала та дискової спіральної структури  [10, 61].
   Астрофізики Елеонора Ді Валентино, Алессандро Мельхіоррі та Джозеф Шовк, досліджуючи реліктове випромінювання, яке дійшло до нас від квазарів (квантових зір, що утворювались першими після Великого вибуху, що призвів до утворення нашого Всесвіту), у 2019 році висунули теорію, що наш Всесвіт не безкінечний, а має сферичну форму. Причому хоча Всесвіт і розширюється, але розширення врівноважується внутрішнім гравітаційним тяжінням. Ймовірно, центром нашого Всесвіту є надмасивна чорна діра, що забезпечує його гравітацію [7].
   Теорія Гартла-Гокінга полягає в доведенні існування безкінечної кількості Всесвітів і схожих на наш, і таких, що відрізняються від нашого за фізичними характеристиками, у яких можуть діяти абсолютно інакші закони фізики. Це може виглядати як фантастика, але відповідно до математичної частини теорії Гартла-Гокінга це можливо.
   Тому, враховуючи теорію мультивсесвіту Гокінга-Хертога (вчені‑фізики вивчали мікрохвильові сліди Великого вибуху), відповідно до якої паралельні світи існують, але закони фізики в них мають бути такими самими, як у нашому Всесвіті [6], починаємо розуміти, наскільки все-таки мудрими були наші пращури, зводячи розуміння будови Всесвіту до простого пташиного яйця.
    Отже, якщо взяти до уваги народні перекази і звичаї, можна сказати, що в Україні традиція писати писанки простягається до давніх часів. І не дивно, адже людина на той час була частиною природи. Усе, що оточувало людину, було живим і вміло розмовляти. Щоб вижити серед могутніх стихій природи, потрібно було мати чисту, як гірські води, душу, міцну, як гілля дуба, руку, і обов’язково розуміти дивовижну мову Всесвіту. Яйце в такому світі зосереджувало в собі таємницю життя, адже з мертвої матерії яйця виникає життя, у ньому концентруються можливість, ідея, рух і розвиток.
У такий спосіб, не знаючи механіки світобудови, наші предки перетворили пташине яйце в маленьку модель Землі і Всесвіту, яку використовували для акумулювання енергії віри для захисту від лихих сил. Свою душу, думки, творчий талант, художнє бачення навколишнього світу український народ виявив у маленькій писанці – шедеврі мініатюрного живопису.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ДЖЕРЕЛ


1. Білоус О. Искусство писанкарства / О. Білоус. – Київ: ТОВ «Майстерня книги», 2012. – 160 с.
2. Біняшевський Е. Українські писанки / Е. Біняшевський. – Київ: Мистецтво, 1968. – 92 с.
3. Гайова Є. Великодні писанки: які орнаменти і символи писали українці на Полтавщині [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://www.pyrohiv.com/activities/velikodni-pisanki.html (дата звернення: 14.04.2022).
4. Галян Г. Історія української писанки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/2012/Svoboda-2012-13.pdf (дата звернення: 14.04.2022).
5. Гільберг Т. Географія: підручник для 6 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Київ: Грамота, 2014. – 240 с.
6. Гош П. В останньому дослідженні Гокінг розв’язав парадокс паралельних всесвітів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/news-43997453 (дата звернення: 14.04.2022).
7. Елеонора Ді Валентино, Алессандро Мельхіоррі та Джозеф Шовк. Докази Планка про закритий Всесвіт і можливу кризу для космології [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.nature.com/ articles/s41550-019-0906-9 (дата звернення: 14.04.2022).
8. Кононенко О. Яйце світове [Електронна копія: 2011 (НБУ ім. Ярослава Мудрого)]. Українська міфологія та культурна спадщина: міф. уявлення, вірування, обряди, легенди та їхні відлуння у фольклорі і пізніших звичаях українців, братів-слов’ян та ін. народів. – Київ: Фоліо, 2011. – С. 28. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=6316  (дата звернення: 14.04.2022).
9. Косачева О. Украинский народный орнамент. Вышивки, ткани, писанки. – К., 1876. – 140 с.
10. Кудря Ю., Вавилова І. Позагалактична астрономія: навчальний посібник. – Київ: Наукова думка, 2016. – 344 с.
11. Кулжинский С. Описание коллекции народних писанок. Вьп. 1:  С альбомом из 33 хромалитогр. и 12 черн. табл; Всего 2219 рис / Сост. С. К. Кулжинский, действ. член имп. Рус. геогр. об-ва. – М., 1899.
12. Манько В. Українська народна писанка / В. Манько. – Львів:  Свічадо, 2017. – 41с.
13. Михалевич І. Шлях і історія писанки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://gre4ka.info/zhyttia/17208-shliakh-i-istoriia-pysanky
(дата звернення: 14.04.2022).
14. Мицик В. Писанки Черкащини. Шевченків край: історико‑культурологічні нариси / упор.: Л. Орел. – Київ: Оранта, 2005. –
С. 370–373.
15. Свята Марія Магдалина: «Я бачила Господа!» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://news.church.ua/2019/08/04/svyata-mariya-magdalina-ya-bachila-gospoda (дата звернення: 14.04.2022).
16. Сумцов Н. Писанки / Н. Сумцов. –  Харьков, 1892. – 49 с.
 

Коментарів: 1
  • Ярина

    Як слов'янські та українські предки розуміли Світоустрій?
    Яка модель Світлого Ірію?
    Що таке Віра і чому вона ключ до вічності душі?
    Хто і для чого робив Потоп?
    Що таке Потоп по суті?
    Хто вони, великі Арії минулого?

    Відповіді у статті:
    «ДУХОВНІ ПРОВІДНИКИ ВСЕЛЕНСЬКОГО ЛЮДСТВА»
    https://uamodna.com/articles/duhovni-providnyky-vselensjkogo-lyudstva/

Залиште свій коментар