Хата с. Кунцево Новосанжарського району Полтавської обл.

Хата – поширений у ХІХ столітті на Полтавщині тип планування «дві хати через сіни». Один з кращих зразків традиційного народного будівництва досконалого як з погляду естетичного так і конструктивно-раціонального. Споруда побудована в другій половині ХІХ ст.
Хату виявлено в селі Кунцеве під час наукової експедиції архітектором Музею народної архітектури та побуту УРСР Лук'янчуком Б.
Куплено хату в Корінної Віри Іванівни, 1935 року народження, яка була її останнім власником.
Як розповіла корінна мешканка села Кунцеве – Білаєнко Марта Іванівна, 1902 р. н., цю хату будував її дід Поставний Іван. У діда було три сини. Коли сини поженилися і відселилися, у батьковій оселі залишився жити наймолодший син Юхим. Під час тотального розкуркулювання хату забрали, а Юхиму вдалося втекти на Донбас, де він і помер уже немолодим у 1943 році. Отож хата будувалася десь у 60-70 рр. ХІХ ст.
Хати, з яких виганяли господарів, влада продавала. «Ця хата була продана у Сільську Раду. В тій хаті був патронат, там були оті діти, що остались без батьків. Їх з усієї області підбирали».
Про хату, куплену до Музею, розповіла також правнучка Івана Поставного – Колодочка Віра Данилівна, 1931 р. н. «Це були дві хати й сіни. Хата на сохах до половини рублена, торчована знизу. Стріха глибока, далеко від хати. Призьба невисока, вузенька. Дощ призьби не мочив. Вкрита хата була соломою, оберемками. Був і гребінь з парків зроблений. Тинка, плетеного під покрівлею не було. Хата під сволоками…» (Записала Надія Зяблюк у 1998 році).
Житлова чотиридільна споруда. За своїм плануванням є розвинутим типом житла на дві половини (хата, світлиця, сіни, комірчина). Хата комбінованої зрубно-каркасної конструкції: до вікон стіни на стовпах, між якими плетіння з лози (всторч), а вище вікон – зруб у чотири вінці. Дах на кроквах, покрівля на латах. Покрівля солом’яна «оберемками».
Зовнішні випуски поздовжніх сволоків і обв’язки мають фігурне різьблення у вигляді «коників».
На вікнах (у чотири шибки) одностулкові віконниці.
Стіни сіней на передньому фасаді рублені, зовні немащені.
Призьба – плетіння з лози, заповнене глиною.
Хату виявлено у 1976 р., встановлено в Музеї у 1979 р. При встановленні хату поставлено на бетонний фундамент, змінивши при цьому її конструктивні особливості, а саме: стовпи закріплено в підвалину (замість закопування в землю), підвалину розмістили в пустотний цегляний канал для провітрювання та збереження деревини.
Площа - 69,07 м² (13,65 х 5,06).

A house from Kuntseve village in Novosanzharskyi district of Poltavska Region

Type of this house’s planning is the one, widespread in 19^th Century in Poltavshchyna – “two homes detached by a mudroom”. This is one of the best samples of national building, perfect from both esthetic and reasonable-constructive points of view. It was constructed in the second half of 19^th Century.
This house was discovered in Kuntseve village, during a scientific expedition by an architect of the Museum of national architecture and everyday life of Ukrainian Soviet Republic, Lukianchuk B.
This house was purchased from Korniina Vira Ivanivna, year of birth – 1935, who was the last owner thereof.
A local inhabitant of Kuntseve village – Bilayenko Marta Ivanivna narrated in 1902, that the builder of this house was her grandfather, Postavnyi Ivan. He has three sons. As they got married and moved to their own homes, his youngest son Yukhym. During massive roskurkuliuvannia the house was withdrawn, and Yukhym managed to escape to Donbas where deceased, being rather old, in 1943. It other words, this building was constructed in 60^th or 70^th of 19^th Century.
After expel of owners, government sold their houses. “This house was sold to Village Council. Here, there were patronate to take care for parentless children, being collected from the whole region”.
In 1931, a great-granddaughter of Ivan Postavnyi, Kolodochka Vira Danylivna, spoke also about this house, purchased by the Museum. “There were two homes and a mudroom. The house was supported by piles sokha, and covered with planks on the bottom. Its roof is deep, far from the house. There is a low and narrow perimeter walk. Rain never reached the perimeter walk. The roof was covered with sheaves of straw. There was also a comb of straw, but without twiggen fencing under the roof. A house was under ceiling beams…” (A record by Nadiia Ziabliuk in 1998).
This is a residential building of four rooms. According to its plan, it is a well-developed type of a house comprising of two halves (a home, a solar, a mudroom, a larder). The house is of combined, log and framework structure: walls on columns under windows, with twiggen areas between them, a log of four timbers above the windows. The roof lies on rafters with battens. It is covered with sheaves of straw.
Outer ends of longitudinal ceiling beams and stiles have decorative carving in form of “horses”.
Single-leaf shutters protect the windows (of four pieces of glass).
Walls of the front wall are of log-type, not clayed from outside.
The perimeter walk is twiggen and clayed.
This house was discovered in 1976, transferred to the Museum in 1979. While mounting, the house was installed on concrete basement. It changed its structural peculiarities, namely: piles are fixed into the basement (instead of being imbedded); the underground storeroom was placed into an empty canal made of bricks to ensure ventilation and to preserve the wood.
Area – 69.07 square meters (13.65 x 5.06).