Виставка "Я в серці маю те, що не вмирає!"

Куратори виставки: Громова Олена, Жураківська Ольга

Виставка “Я в серці маю те, що не вмирає!” має на меті представити світ в якому зростала і плекала свій талант одна з найкращих поетес України — Лариса Петрівна Косач-Квітка, улюблена всіма українцями Леся Українка. Але мало хто знає, що Лариса Петрівна не тільки неперевершена літераторка, але і видатний етнограф, доробок якої у царині фольклористики важко переоцінити. 

Лариса Петрівна Косач-Квітка народилась 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському (Житомирська область) в сім’ї Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (Олени Пчілки). Своє дитинство Леся Українка, разом із старшим братом Михайлом Косачем, провела в місті Луцьк та селі Колодяжне під Ковелем, звідки і почерпнула такі цінні для працівників Національного музею народної архітектури та побуту України етнографічні відомості про життя українського Полісся. 

Історико-етнографічний район Полісся досить великий, він охоплює всю північну Україну (північні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської областей). Саме тут у своїй первісній красі та незмінному вигляді збереглись найдавніші традиції і вірування українського народу. Тут час ніби зупинився, тому недоторканими збереглися дохристиянські старожитності. Зокрема, в хатах залишилось курне та напівкурне опалення, що підтверджує архаїчність та глибинність народних архітектурних форм українського Полісся. 

У своїх творах Леся Українка описувала побут, традиції та вірування жителів Полісся. У безсмертній драмі-феєрії «Лісова пісня» відображено повір’я і легенди села Колодяжного Волинської області, є численні згадки про одяг, прикраси, музичні інструменти, вироби з лози та дранки, характерні для цього регіону. Наочно побачити скарби Полісся ви зможете у Державній бібліотеці України для юнацтва з 25 лютого до 29 березня 2021 року, але і наша фото експозиція пропонує оглянути унікальні зразки жіночих і чоловічих строїв, що побутували у Поліському регіоні ще на початку ХХ ст. 

Традиції центральної України Леся Українка описує у драмі «Бояриня». Тут можна знайти не лише опис побуту, а і фрагменти обрядових пісень, зокрема веснянок і весільних, які співали, розплітаючи косу молодої. Вибрані зразки веснянок також лунають у виставковій залі Державної бібліотеки України для юнацтва. 

Віддаючи належне таланту поетеси, про яку написано десятки творів, знято безліч фільмів, ми маємо згадати і тих, хто вплинув на її творче та особистісне становлення. Це, передусім, її мати – відома письменниця Олена Пчілка, та дядько з боку матері Михайло Драгоманов. 

Саме вони запалили і дбайливо плекали в її серці любов до рідного краю, народного побуту і традицій. Олена Пчілка все своє життя присвятила етнографії та фольклористиці, досліджувала вишивки Полтавщини, звідки була родом, та Волині, де проживала разом з чоловіком і дітьми. Саме її перу належать книжки «Український народний орнамент», «Українські узори», «Про легенди й пісні», «Українське селянське малювання на стінах». Олена Пчілка виборювала право для українців говорити українською, цьому ж навчала і своїх дітей. 

Національний музей народної архітектури та побуту України пропонує своїм відвідувачам для ознайомлення експозицію “Полтавщина і Слобожанщина”, малу батьківщину знаної української літераторки та матері іншої відомої в усьому світі майстрині слова — Олени Пчілки. 

Представлена до вашої уваги онлайн виставка є частиною експозиційного проєкту “Я в серці маю те, що не вмирає!” (25.02.2021 — 29.03.2021), який представлено в Державній бібліотеці України для юнацтва за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський 122.